Якось один пастушок гнав свою череду прекрасною зеленою долиною. Він дуже втомився і зупинився відпочити у порослого густою травою пагорба. І ось тут, просто під ногами, побачив маленький срібний дзвіночок.

Пастушок підняв його і легенько вразив. Дзвіночок задзвенів. Пастушок ніколи не чув нічого приємнішого - наче срібний дощик, навіть ще приємніший. Але найдивовижніше в усьому цьому було те, що хоч у пастушка боліли натерті ноги - тепер раптом відчув себе так, ніби на світі немає втоми.

Був у одного господаря осел, і багато років поспіль тягав він невтомно мішки на млин, але до старості став слабким і до роботи не такий придатний, як раніше.

Подумав господар, що годувати його тепер, мабуть, не варто; і осел, помітивши, що справа не на добро хилиться, взяв і втік від господаря і рушив дорогою на Бремен — він думав, що там вдасться йому стати вуличним музикантом. Ось пройшов він трохи, і довелося йому зустріти по дорозі мисливського собаку. 

На світі жив лицар, який хотів прославитись і стати першим у своїй країні. Він часто казав, що за багатство та владу готовий на будь-які жертви. Проте він був добрий, справедливий і співчутливий, і його любили всі, хто залежав від нього. Між іншим, він милостиво вчинив з одним бідним вугільником, який зі своєю родиною жив у лісі. Бідняк не міг заплатити подати лицарю, і люди лицаря хотіли продати всі його речі та вигнати з лісу.

Один король мав доньку, яка прославилася на весь світ своєю красою. І справді, гарна вона була вищою за всяку міру, зате й зарозуміла, як ніхто. Нікого з наречених не вважала вона гідною своєї руки. Хто не сватався до неї, всі отримували відмову та ще якесь зле слівце або насмішкувате прізвисько на додачу. Старий король усе прощав своїй єдиній доньці, але під кінець навіть йому набридли її забаганки та чудасії.

Жили-були три старенькі, і захотілося їм якось поласувати млинцями. Перша старенька принесла яйце, друга – молоко, а третя – борошно та олію. А коли товстий масляний жирний млинець був готовий, він раптом потягнувся на сковорідці, звісив через край і втік від старих! Швидко-швидко покотився млинець прямо в ліс. А назустріч йому маленьке зайченя:

- Гей, товстий жирний млинець, а ну стій! Зараз я тебе з'їм!