Жили колись давно два брати. Жили вони не бідно – батьки залишили синам гарне господарство.

Старший брат був дуже лінивий, любив смачно поїсти, гарно вбратися, а працювати не любив. І одружився він з такою ж ледаркою, як і сам. А молодший брат був працьовитий: навесні, влітку та восени він цілими днями працював у полі, сіяв, вирощував і збирав урожай. Взимку, коли в полі не було чого робити, він ходив у гори за хмизом.

Вирушили за старих часів два брати в гори полювати. Облюбували невелику ущелину, в якій струмок був, і щоліта стали над прірвою жердини класти, в кожну жердину з двох боків по дерев'яному кілочку вбивали, щоб не впала. Бігають ласки та лисиці по жердинах, шастають, з гори на гору стрибати не треба.

А як випаде іній, шерсть у лисиць і ласок знову відросте, прив'яжуть брати до кожного кілочка по пастці та ще й камінчик знизу прибудують.

Був у однієї жінки дурний чоловік. Нічого робити не вмів, за що не візьметься, все в нього накрив та навскіс.

Послала його якось дружина до родичів ткацький верстат узяти. Іде він назад, притомився, сів біля дороги відпочити. Від нудьги почав верстат розглядати. Розглядає і думає: Чого це я тебе на собі тягну, коли в тебе чотири ноги? Іди-но сам, швидше за мене прийдеш».

Поставив він верстат серед дороги, сам додому пішов.

Давним-давно жила на березі моря одна добра жінка. У неї було п'ять синів, п'ять братів Лю: Лю-перший, Лю-другий, Лю-третій, Лю-четвертий та Лю-п'ятий. Вони були такі схожі, що ніхто не міг їх відрізнити один від одного. Навіть мати іноді плутала. Але кожен з братів мав свою особливість. Старший брат Лю-перший міг випити ціле море, а потім випустити його назад. Лю-другий не боявся вогню. Лю-третій міг витягати ноги на будь-яку довжину. 

У давнину жижі у селі дві родини - Чжан і Лі. У Чжанів був син Чжан Шуань. У Лі — дочка на прізвисько Лі Хуа — Лі Квітка. Красивими вродили юнак і дівчина і прославилися в тих краях своєю красою. Дружні вони були з дитинства і один одному потай поклялися не розлучатися і прожити разом до сивого волосся. Відправив Чжан Шуань сваху до будинку Лі Хуа. Але батьки дівчини відмовили юнакові через його злидні і вирішили віддати дочку за Вана-багача.

Жив колись бідний хлопець на ім’я Малян. З самого малечку він мріяв про те, щоб навчитися малювати. Та от біда: не було в нього за що купити пензлика. Якось довелося йому йти повз школу. Зазирнув він у відчинене вікно і побачив, як учитель малює картину. Зайшов хлопець у клас і попросив учителя хоч на деякий час дати йому пензлика.

Учитель здивовано витріщив на нього очі, а потім як гаркне: