Це розповідь про велику війну, яку Ріккі-Тіккі-Таві вів наодинці у ванній кімнаті просторого бунгало в Сеговлійському військовому поселенні. Дарсі, птах-кравець, допомагав йому, Чучундра, мускусний пацюк, що ніколи не виходить на середину кімнати та завжди крадеться по стінах, дала йому пораду; тим не менш, по-справжньому воював сам Ріккі-Тіккі.

У деякому царстві, у деякій державі, на Червоному морі, біля самого берега, стояв безлюдний острів. На острові жив парс, а парс мав шапку, і вона блищала на сонці, як сонце.

Тільки й було добра в парса, що шапка, та ніж, та грубка, а вам цю грубку чіпати руками не можна.

І ось одного разу взяв парс ізюму, і муки, і води, і слив, і цукру, і всякої всячини, змішав все в купу і зробив собі пиріг,

Слухайте уважно, любі мої! Те, що я розповім вам, сталося давним-давно, коли людина ще не приручила тварин і всі вони були дикі. Собака був дикий, кінь був дикий, корова була дика, вівця була дика, свиня була дика, і ці дикі тварини бродили сирим диким лісом. Але найдикішим із них був кіт. Він гуляв один, де йому заманеться, і місце для нього не мало значення.

У цій казці я розповім вам, як верблюд одержав свій горб. На початку століть, коли світ тільки виник і тварини тільки бралися працювати на людину, жив верблюд.

Він мешкав у Ревучій пустелі, тому що не хотів працювати і до того ж сам був ревуном. Він їв листя, шипи, колючки, молочай і лінувався відчайдушно. Коли хтось звертався до нього, він пирхав: "Гррб...", і більше нічого.

У ті далекі дні, коли всі істоти тільки-но почали жити на землі, моя кохана, леопард оселився в пустельному місці, яке називалося Високий Фельдт. Зверніть увагу: це не був Низький Фельдт, або Лісистий Фельдт, або Гірський Фельдт; ні, леопард жив у зовсім голій, похмурій, спекотній, залитій сяючими променями сонця пустелі, що називалася Високим Фельдтом. Місцевість цю покривав пісок, скелі одного кольору з піском та рідкісні кущі жовтуватої трави.