Критський бик (7 подвиг Геракла)

Шість разів уже повертався Геракл у Мікени і за наказом Ефрісфея вирушав у повний небезпек шлях. Шість славних справ він зробив: убив Німейського лева, знищив Лернейську гідру, спіймав Керинейську лань, переміг Ериманфського вепря, вигнав із Еллади Стімфальських птахів, за один день очистив стайні царя Авгія.

Дні тяглися за днями, а Еврісфей немов забув про існування Геракла.

Якось до Геракла прийшов посланець від Ясона, сина йолкського царя, у якого відібрав владу над містом Іолком його родич Пелій.

"Мій король Ясон, - повідомив посланник, - збирає найвідважніших героїв Еллади, щоб разом з ними вирушити морським шляхом на край світу, в Колхіду, за шкірою золоторунного барана. Цар Колхіди Еет не по праву володіє цим руном. Повернути в Елладу золоте руно - справа доблесті і честі. Чи приймаєш ти запрошення Ясона?"

"Хай йде під три чорти ця служба боягузливому Еврісфею! - вигукнув Геракл. - Я не раб йому! Я йду з тобою!"

Так прийшов Геракл у фессалійський Іолк. Кращі сини Еллади вже зібралися там, щоб вирушити на міцному швидкохідному кораблі, названому "Арго" в царство Еета.

Коли "Арго" пройшов середину шляху до далекої Колхіди, сталося нещастя: зник Гілас, наймолодший серед аргонавтів і великий друг Геракла.

Довго шукав Геракл свого улюбленця на непривітному березі, куди висадилися аргонавти, щоб поповнити запаси прісної води, але так і не знайшов його. Засмучений втратою друга, Геракл відмовився плисти з аргонавтами далі і повернувся до Мікени.

А там на нього чекав новий наказ Еврисфея: приборкати Критського бика і доставити його до Арголіди. Цей бик колись приплив до острова Крит, і критський цар Мінос обіцяв богу морів Посейдону принести бика йому в жертву. Але білосніжний бик із золотими рогами так сподобався Міносу, що цар залишив його собі, а Посейдон приніс у жертву іншого бика. Розгнівався бог моря і наслав сказ на золоторогого красеня. Вирвався шалений бик із стійла, втік із царського двору і став грозою всього острова.

Отримавши наказ Еврісфея, Геракл вирушив на берег моря і сів на фінікійський корабель, що прямував до Криту.

Були то підступи Гери чи веління року, але щойно корабель вийшов у відкрите море, налетіла люта буря. Довго гасав корабель серед бурхливих хвиль, доки не розбився об берег чужої незнайомої країни.

Тут росли дерева, схожі на пучки великого пір'я: прямо зі стовбура виходили товсті стебла, на яких гойдалося листя, таке велике, що під кожною могла сховатися людина.

Геракл та його вцілілі супутники пішли вздовж берега гарячим жовтим піском і прийшли у велике місто біля моря. "Ви в Єгипті, - сказали жителі міста, - а править Єгиптом великий Бусиріс, могутній і грізний цар".

Геракл попросив відвести його до царя. Але тільки-но він увійшов до палацу, як був схоплений і закутий у ланцюзі.

"Ти прийшов вчасно, чужинець, - сказав йому володар Єгипту. - Сьогодні свято в моїй країні, і я принесу тебе і твоїх супутників у жертву нашим богам".

"Боги не приймають людських жертв", - заперечив йому Геракл.

Бусирис засміявся: "Не одну сотню років у Єгипті приносять у жертву всіх чужинців, і боги поки що не розгнівалися на нас. Ми, єгиптяни, перевершили всі народи в благочесті, і не тобі нас вчити".

Коли Геракла підвели до вівтаря і жрець у довгому білому одязі заніс над ним жертовний ніж, могутній син Зевса легко розірвав ланцюги, якими був закутий. Уривком ланцюга він ударив жерця, розкидав царську варту, потім відібрав у Бусиріса меч і заколов жорстокого царя.

Вражені силою героя, єгиптяни не наважилися його зачепити. Геракл звільнив своїх супутників і поспішив з ними до гавані. Там вони знайшли корабель, який за скромну плату доставив їх на острів Кріт.

Виконання самого подвигу, заради якого його було послано, не було для Геракла важким. Зустрівшись з шаленим Критським биком, Геракл стрибнув йому на спину, обвив роги ланцюгом і туго затягнув його. Марно намагався бик скинути зі спини несподівану ношу — міцно сидів Геракл, дедалі сильніше стискаючи ногами його ребра. Жалібно мукаючи, побіг бик до моря, кинувся у хвилі і поплив. У морі сказ покинув його, і він став смирним, як робочий віл на полі. Керований рукою Геракла, поплив бик через море до самого Пелопонеса.

Геракл сам відвів бика на скотарня Еврисфея. Але пастухи не змогли утримати його у хліві. Вирвався бик на волю і пішов гуляти по всьому Пелопонесу, нікому не даючись у руки, поки його не впіймав молодий Тесей, син афінського царя Егея.