Жив у світі Хуан-дурник зі своєю дружиною Марією-шахрайкою. Щодня вирушав Хуан у поле – овець пасти, а дружина була дуже рада. Якось знайшов Хуан-дурник гаманець із золотими монетами. Відкрив його і каже:

– Скільки кругляшок! І без ланцюжка!

Повернувся дурень додому і каже дружині:

У наших краях сонце то світитиме без кінця, то раптом піде – і наступає довга-довга ніч.

Зібралися якось звірі і почали думати: як бути з сонцем? Денним звірам, звичайно, хотілося, щоб сонце світило весь час – їм ніч зовсім не потрібна, – а нічні звірі хотіли, щоб сонце пішло назавжди – нехай панує вічна ніч, адже вони тільки ночами полюють.