Колись на нашій землі була величезна рівнина, кінця-краю якій не було видно, укрита шовковистими травами, вічнозеленими смереками та ялинами, могутніми буками і яворами, берестами й тополями. Долиною текли потічки та річки, багаті на форель та іншу дрібну й велику рибу.

Володарем долини був велетень Силун. Коли він ішов, від його кроків здригалася земля. Розповідають, що Силун добре розумівся на ґаздівстві, мав безліч усякої худоби. Череди корів і волів, отари овець, табуни коней, стада буйволів і свиней паслися на толоках, бродили лісами.

Усі закохані знаходили в Афродіти захист і заступництво. Але ось покохала і сама Афродіта прекрасного Адоніса, сина царя Кіпру. Забула вона заради свого коханого світлий Олімп і квітучі сади Кіфери. Любив Адоніс полювати, і Афродіта полюбила полювання. Усі дні проводили вони разом у тінистих лісах і на крутих схилах сонячного Кіпру. Під палючими променями сонця весело ганялися вони за полохливими зайцями, оленями, сарнами.

Народилася Арахна в родині простих людей. Мати її померла, коли Арахна була ще маленькою, а слідом за нею помер і батько, фарбувальник тканин Ідмон. Залишилася Арахна сама, і щоб заробити собі на життя, вона ткала полотно і вишивала на ньому красиві візерунки. Такою майстерною майстринею стала Арахна, що скоро слава про неї пішла по всій Лідії. Звідусіль йшли люди в небагатий будиночок Арахни, щоб подивитися на її дивовижне мистецтво, помилуватися її роботою збиралися німфи з берегів золотоносного Пактола. 

З ранку до вечора приходили люди до Сварога і Берегині, щоб побачити хатину, піч і жорна, скуштувати диво, що зветься хлібом і схоже на Сонце.

І Сварог нічого не приховував від людей, все показував і пригощав хлібом: "Ми хочемо мати піч і пекти хліб".

А Сварог їм сказав: "Спочатку побудуйте хати, виходьте зі своїх печер і тягарів. Пора вже перестати нудитися в темряві і холоді. Настав час жити у світлому домі..."

Досі ніхто достеменно не знає, звідки з'явилася на світ прекрасна Афродіта. Одні вважають її донькою Зевса і Діони, а інші запевняють, що красуня Афродіта народилася з морської піни. Начебто, коли краплі крові пораненого Урана впали на землю, одна з них потрапила в море й утворила піну, з якої й виникла прекрасна богиня. Так і в імені її чується: Аф-ро-ді-та - пінонароджена. Але як би там не було, дуже добре, що є на світі Афродіта - прекрасна, золотоволоса богиня кохання і краси. Афродіта дарує щастя всім, хто їй вірно служить.

На півночі Греції, у Фракії, жив співак Орфей. Чудовий дар пісень був у нього, і слава про нього йшла по всій землі греків.

За пісні полюбила його красуня Еврідіка. Вона стала його дружиною. Але щастя їхнє було недовговічним.

Одного разу Орфей і Еврідіка були в лісі. Орфей грав на своїй семиструнній кіфарі та співав. Еврідіка збирала квіти на галявинах. Непомітно вона відійшла далеко від чоловіка, у лісову глушину. Раптом їй здалося, що хтось біжить лісом, ламаючи сучки, женеться за нею, вона злякалася і, кинувши квіти, побігла назад, до Орфея.