Лисичка з Журавлем дуже заприятелювали. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості:
— Приходь, Журавлику! Приходь, любчику! Чим хата багата, тим і вгощу.

Іде Журавель на прошений обід, а Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала тоненько по тарілці та й поставила перед Журавлем.

Жив собі в однім лісі Лис Микита, хитрий-прехитрий. Кілька разів гонили його стрільці, травили його псами, заставляли на нього заліза або підкидали йому затроєного м’яса, нічим не могли йому доїхати кінця. Лис Микита кпив собі з них, оминав усякі небезпеки, ще й інших своїх товаришів остерігав. А вже як вибрався на лови – чи то до курника, чи до комори, то не було смілішого, вигадливішого та зручнішого злодія над нього.

Захотілося лисичці медом поласувати. Все вона м'ясо одне їсть, а солоденького й немає.

- Піти б, - каже, - до бджіл, чи що, погосподарювати.

Прийшла на пасіку, та так це зручно перед вуликом сіла і лапу туди засунула, щоб медку дістати. А бджолам це не сподобалося: як вилетять вони з вулика, як нападуть на лисичку!