Арахна (міф Давньої Греції)

Народилася Арахна в родині простих людей. Мати її померла, коли Арахна була ще маленькою, а слідом за нею помер і батько, фарбувальник тканин Ідмон. Залишилася Арахна сама, і щоб заробити собі на життя, вона ткала полотно і вишивала на ньому красиві візерунки. Такою майстерною майстринею стала Арахна, що скоро слава про неї пішла по всій Лідії. Звідусіль йшли люди в небагатий будиночок Арахни, щоб подивитися на її дивовижне мистецтво, помилуватися її роботою збиралися німфи з берегів золотоносного Пактола. 

До того були гарні полотна Арахни, що всі стали називати її ученицею великої Афіни Паллади. Але Арахна знала, що на всьому світі немає їй рівних у майстерності, і зовсім не збиралася ділитися славою з великою богинею.

І ось одного разу вигукнула горда Арахна:
- Нехай навіть сама Афіна Паллада приходить змагатися зі мною, все одно не перемогти їй мене. Що завгодно поставлю заставою!

Почула Афіна ці гордовиті слова, під виглядом сивої згорбленої старої з'явилася вона перед Арахною і сказала їй:
- О Арахно, Арахно, ніколи не пишайся тим, що дали тобі великі боги. І запам'ятай. Є одна хороша властивість у років похилих: разом із віком з'являється досвід. Прислухайся до моєї поради, Арахна, старайся лише смертних перевершити своїм мистецтвом. І якщо ти зараз попросиш у богині вибачення за зухвалі слова, то вона пробачить тебе.

Але Арахна не послухалася мудрої поради, вона випустила з рук тонку пряжу і гнівно вигукнула:
- Не хочу я слухати твоїх повчань, нерозумна старенька. Читай їх іншим, а мене ж залиш у спокої. Я сама знаю, що мені робити і що говорити. Чому ж не йде Афіна? Чи вона боїться змагатися зі мною?

- Я тут, Арахно, - не витримала богиня, прийнявши свій справжній вигляд. Усі схилилися перед могутньою богинею, вітаючи її. Одна лише Арахна стояла мовчки й навіть голови не схилила. Почервоніла від гніву велика богиня. Ну що ж! Якщо ця горда ткачиха не бажає змиритися перед великою богинею, то нехай вона поплатиться за свою гордість.

І ось встали суперниці по різні боки верстата, натягнули полотна, і почалося змагання. Величний афінський Акрополь виткала богиня на чудовому полотні. Зобразила вона на ньому свою давню суперечку з Посейдоном, коли вони ніяк не могли вирішити, хто з них має більше влади в Аттиці. Сам Зевс і ще дванадцять богів вирішували цю суперечку. Підняв Посейдон свій блискучий тризуб, вдарив ним об скелю, і ринуло з порожнього, млявого каменю солоне джерело. Навпроти нього стояла Афіна в шоломі зі щитом і в егіді - своїх постійних обладунках із головою Медузи Горгони в центрі їх, зі зміями по краях. Вона підняла свій спис, потрясла ним і глибоко встромила в землю. Із землі тут же виросла священна олива. Боги присудили перемогу Афіні, визнали її дар сильнішим, ніж дар Посейдона. Потім на цьому місці виросло місто, яке відтоді носить ім'я Афіни. Ось це й виткала Афіна на своєму полотні, а по кутах його зобразила, як карають боги людей, які намагаються змагатися з ними. Вінок із листя оливи тягнувся навколо цього чудесного полотна.

Арахна теж зобразила на своєму покривалі сцени з життя богів. Усе своє мистецтво вклала вона в цю роботу, і її полотно за красою і майстерністю не поступалося роботі Афіни. Але водночас їхні роботи були дуже різні. Якщо Афіна на своєму полотні показала богів у всій своїй величі й могутності, то боги Арахни були такими ж грішними й слабкими, як і прості смертні. І видно було, як Арахна ставиться до них: нешанобливо, з насмішкою, і навіть із презирством.

Яскравою фарбою спалахнуло обличчя великої богині, вона вихопила з рук Арахни прекрасне полотно, розірвала його на шматки і вдарила Арахну човником. Нещасна Арахна не перенесла ганьби, вона звила міцну мотузку і вирішила повіситися на ній. Але безжальна богиня й тоді не залишила нещасну ткалюху, вона вийняла її з петлі й сказала:
- Ти житимеш і мучитимешся. З цього моменту будеш ти вічно висіти і вічно ткати. Ця ж відплата впаде і на твоє потомство: на дітей, на онуків і на правнуків. І навіть їхні діти й онуки терпітимуть це покарання.

Розсерджена Афіна бризнула на бідолаху Арахну зіллям жахливої богині Гекати, і негайно ж голова її втиснулася, густе волосся відпало, тіло стало зовсім крихітним, а з боків виросли тоненькі вигнуті, порослі жорсткою шерстю, ніжки. Перетворилася на павука Арахна. Відтоді вічно висить павук-Арахна на своїй павутині, як і раніше тягне нитку і тче своє нескінченне полотно.

Ось так поплатилася за свою зарозумілість і хвалькуватість дочка Ідмона, Арахна. Захотіла вона піднестися над величною Афіною, а перетворилася на гидкого павука.