Афродита

Досі ніхто достеменно не знає, звідки з'явилася на світ прекрасна Афродіта. Одні вважають її донькою Зевса і Діони, а інші запевняють, що красуня Афродіта народилася з морської піни. Начебто, коли краплі крові пораненого Урана впали на землю, одна з них потрапила в море й утворила піну, з якої й виникла прекрасна богиня. Так і в імені її чується: Аф-ро-ді-та - пінонароджена. Але як би там не було, дуже добре, що є на світі Афродіта - прекрасна, золотоволоса богиня кохання і краси. Афродіта дарує щастя всім, хто їй вірно служить.

Так дала вона щастя художнику Пігмаліону, який жив колись на чудовому острові Кіпр. Це був дуже хороший художник, але була в ньому одна дивина. Він просто терпіти не міг жінок, цілими днями займався улюбленою роботою і жив усамітнено серед своїх чудових скульптур.

Одного разу він зробив із блискучої слонової кістки статую дівчини незвичайної краси. Як жива, стояла вона перед своїм творцем. Здавалося, що вона дихає - така ніжна і прозора була її біла шкіра. Здавалося, що ось-ось затеплиться життя в її прекрасних очах і вона заговорить, засміється. Годинами стояв художник перед своїм чудовим творінням, і справа скінчилася тим, що він палко полюбив створену ним самим статую, наче вона була живою істотою. Весь жар свого серця віддав він своїй коханій. Навіть про роботу забув закоханий Пігмаліон. Він дарував млявій статуї чудові прикраси із золота та срібла, одягав її в розкішний одяг. Приносив своїй коханій квіти і прикрашав її голову вінками. Часто Пігмаліон торкався губами до її прохолодного білосніжного плеча і шепотів:

- О, якби ти була жива, моя прекрасна, як я був би щасливий!

Але статуя залишалася холодною і байдужою до його зізнань. Пігмаліон страждав, але нічого не міг із собою вдіяти. Він перестав виходити з дому і проводив весь час у своїй майстерні. І нарешті він вирішив звернутися до богів. Тільки вони в силах допомогти йому.

Скоро настали святкування на честь богині Афродіти. Пігмаліон заколов вгодоване теля з позолоченими рогами і, коли запашний ароматний дим заструменів у повітрі, підняв до неба руки:

- О, всесильні боги і ти, золотопромовиста Афродіта! Якщо ви почуєте мої молитви, дайте мені в дружини дівчину, настільки ж прекрасну, як моя улюблена статуя!

Не встиг він вимовити слова молитви, як яскраво спалахнув вогонь на його жертовнику. Це означає, що боги почули його прохання. Але чи виконають вони його?

Повернувся художник додому і, як завжди, вирушив у майстерню. Але що ж він бачить! Пігмаліон боявся повірити своїм очам. Сталося диво! Його статуя ожила. Вона дихала, її очі ніжно дивилися на художника, а губи ласкаво посміхалися йому.

Ось так всесильна богиня нагородила художника Пігмаліона за його вірність.