Як леопард став плямистим

У ті далекі дні, коли всі істоти тільки-но почали жити на землі, моя кохана, леопард оселився в пустельному місці, яке називалося Високий Фельдт. Зверніть увагу: це не був Низький Фельдт, або Лісистий Фельдт, або Гірський Фельдт; ні, леопард жив у зовсім голій, похмурій, спекотній, залитій сяючими променями сонця пустелі, що називалася Високим Фельдтом. Місцевість цю покривав пісок, скелі одного кольору з піском та рідкісні кущі жовтуватої трави.

Там жили жирафи, зебри, антилопи, газелі та інші породи рогатих тварин; всі вони були покриті гладкою жовтувато-коричневою вовною піщаного відтінку; леопард фігурою був схожий на кішку; у нього була сірувато-жовта вовна, яка зовсім зливалася з жовтувато-сірувато-коричневим грунтом Високого Фельдта. Це було дуже погано для жирафів, для зебр, для антилоп і для інших беззахисних тварин, тому що леопард лягав біля жовтих каменів або високих трав'янистих заростей, і, коли жираф, зебра, газель, антилопа куди або лісова антилопа проходили повз нього, він вискакував з засідки, кидався на них, і тоді їхнє життя наставав кінець. У цій країні також мешкав ефіоп; у нього були лук та стріли; сам він у ті часи був сірувато-коричнево-жовтий і полював разом із леопардом; ефіоп брав із собою лук і стріли; Леопард же вбивав дичину зубами та пазурами. Нарешті, жираф, газель, антилопа, квагга і всі інші тварини цього рішуче перестали розуміти, в який бік їм слід бігти. Так, моя кохана, вони зовсім розгубилися.

Через дуже-дуже довгий час (тоді тварини і люди жили довго) вони навчилися ховатися від усього, що було схоже на леопарда або на ефіопа, і помалу втекли з Високого Фельдта. Першими пішли жирафи, тому що у них були найдовші ноги. Бігли вони багато днів; нарешті побачили величезний ліс; у ньому було багато дерев, кущів, а на землю падали тіні: темні смуги та плями. Тварини сховалися у лісі. Минуло ще багато часу. Тварини вічно були частково в тіні, частково на сонці, і від цього жираф став плямистим, а зебра смугастою; Антилопи ж куди й газель потемніли, і по їхніх спинках пройшли звивисті сірі смужки, схожі на деревну кору. Тепер їх можна було чути, чути, але бачити стало важко; їх розгледів би тільки той, хто знає, де слід шукати втікачів. Чудово жилося цим звірам серед плям світла та візерунчастих тіней лісу. Тим часом леопард і ефіоп бігали оголеною жовтувато-червоною пустелею і запитували себе, куди поділися їхні сніданки, обіди та вечері? Нарешті вони до того зголодніли, що поїдали щурів, жуків і кроликів, що жили в скелях; потім у них розболілися животики; обидва захворіли. Саме в цей час вони зустріли павіана. А він, треба тобі сказати, наймудріший звір у цілій Південній Африці.

Це мудрий павіан Бабун із собачою головою, найрозумніший звір у цілій Південній Африці. Я змалював його зі статуї, яку сам я й зробив. Я написав його ім'я на його поясі, на плечі та на тій речі, на якій він сидить. Воно написано знаками, коптськими ієрогліфами, клиноподібними, бенгалійськими, бірманськими та єврейськими; все тому, що він мудрий. Не можна сказати, щоб Бабун був гарний, але дуже розумний; і мені хотілося розфарбувати його фарбами із ящика для фарб, але мені цього не дозволили. На його голові — складки, схожі на парасольку; це грива павіана; вона – знак його високого становища.