Ніхто не може чинити опір волі прекрасної богині Афродіти. Вона може щедро обдаровувати щастям, а може й покарати жорстоко. Досі люди пам'ятають і передають один одному сумну історію, яка сталася з юним Нарцисом, сином річкового бога Кефісса та німфи Ліріопи. З дитинства Нарцис захоплював усіх своєю дивовижною красою. Батьки його знали, що не завжди краса приносить щастя людям, і звернулися до віщуна Тиресія, щоб він сказав їм, що чекає на їхню дитину в майбутньому і як довго вона житиме на світі.

Через кілька днів у дім Геракла увійшов глашатай і сказав: "Цар Еврисфей посилає тобі новий, цього разу останній наказ. Виконаєш його - і ти вільний. Тобі належить спуститися в царство Аїда і привести в Мікени триголового пса Кербера, варти пекла".

Цей наказ коштував одинадцяти попередніх. Спуститись у царство мертвих, приборкати жахливого пса і живим повернутися на землю?

Давно, коли на світлому Олімпі боги справляли весілля Зевса і Гери, Гея-Земля подарувала нареченій чарівне дерево, на якому росли золоті яблука. Ці яблука мали властивість повертати молодість. Але ніхто з людей не знав, де знаходиться сад, де росте чудова яблуня. Ходили чутки, що цей сад належить німфам-Гесперидам і знаходиться він на самому краю землі, де титан Атлант тримає на своїх плечах небосхил, 

Недовго довелося Гераклові чекати нового наказу Еврисфея. Цього разу він мав вирушити на захід, куди ввечері опускається сонячна колісниця, на Багряний острів посеред океану, де триголовий велетень Геріон пасе свою череду пурпурових корів. Цар наказав пригнати цих корів у Мікени.

І вирушив Геракл на захід сонця. Він пройшов багато країн і, нарешті, прийшов до високих гор на краю землі, і почав шукати виходу до океану.

Була у царя Еврисфея молода дочка Адмета. Якось вона прийшла до батька і сказала: "Кажуть, далеко на сході є царство, де панують жінки. Збройні стрілами, скачуть вони на бойових конях і хоробро воюють з ворогами. Вони називають себе амазонками, зневажають чоловіків і пишаються своєю непереможністю. Моя покровителька Гера відкрила мені, що вся сила амазонок прихована в простому шкіряному поясі, який подарував бог війни Аресі своїй дочці, цариці амазонок Іполити.

І знову звелів Еврісфей вирушати в далеку дорогу цього разу на північ - у Фракію. "Ти повинен звести коней у фракійського царя Діомеда і пригнати їх до Мікени, - сказав Копрей, - такий новий наказ царя".

Обурився Геракл: "Я не розбійник, не злодій! Боротися зі злом - ось моє призначення, а Еврісфей змушує мене самого зробити злу справу!"