Чарівниця (Подарунки феї)

Жила-була вдова, яка мала дві дочки; старша до того на неї була схожа і обличчям і вдачею, що, як кажуть, не розвів би їх. Так вони були обидві горді та непривітні, що, здається, ніхто не погодився б жити з ними. Молодша, навпаки, вийшла в батька лагідністю і ввічливістю, та й, крім того, красуня вона була незвичайна. Будь-якій людині подобається те, що на неї схоже: мати була в захваті від старшої дочки, а до молодшої відчувала огиду непереборну.

Вона змушувала її працювати з ранку до вечора і не дозволяла їй обідати за столом, а відсилала її на кухню.

Двічі на день бідолаха мала ходити по воду, за три версти від дому, і приносити звідти великий важкий глечик, повний догори. Одного разу, коли вона була біля колодязя, до неї підійшла жебрачка і попросила дати їй напитися. "Дозволь, голубонько", - відповідала красуня, виполоскала глечик, зачерпнула води на найчистішому місці джерела і подала їй, а сама підтримувала глечик рукою. щоб старенькій було спити.

Бабуся відпила води та й каже:

- Ти така красуня і така до того добра і ввічлива, що я не можу не зробити тобі подарунка. (Старенька ця була чарівниця, яка обернулася злиденною для того, щоб випробувати добрий характер молодої дівчини.) І буде мій тобі подарунок полягати в тому, що кожного разу, як ти промовиш слово, у тебе з рота випаде або квітка, або дорогоцінний камінь.

Красуня повернулася додому, і мати почала її лаяти за те, що вона так довго промешкала біля криниці.

- Вибач мене, матінко; я точно трохи забарилася, - відповіла вона і відразу випустила з рота дві троянди, два перли і два великі алмази.

- Що я бачу! - вигукнула стара з подивом. - У неї з рота валяться перли та алмази! Звідки тобі ця благодать прийшла, дочко моя? (Вона її вперше від народження назвала дочкою.)

Бідолашна щиро все розповіла, на кожному слові гублячи по алмазу.

- Ось як! - заперечила вдова. - То я зараз пошлю туди ж мою дочку. Іди сюди, Грушо, подивися, що падає з рота у твоєї сестри, коли вона каже! Мабуть, і ти б хотіла мати такий же дар! Тобі варто піти по воду до джерела, і, якщо злиденна тебе попросить води напитися, виконай її прохання з усією ввічливістю та люб'язністю.