Горщик каші

Жила-була одна дівчинка. Пішла дівчинка до лісу за ягодами та зустріла там стареньку.

— Доброго дня, дівчинко, — сказала їй старенька. — Дай мені ягід, будь ласка.

— На, бабусю, — каже дівчинка.

Поїла старенька ягід і сказала:

— Ти мені ягід дала, а я тобі теж щось подарую. Ось тобі горщик. Варто тобі лише сказати:

"Раз два три,
Горщик, вари!»

і він почне варити смачну, солодку кашу.

А скажеш йому:

"Раз два три,
Більше не вари!»

- І він перестане варити.

— Дякую, бабусю, — сказала дівчинка, взяла горщик і пішла додому до матері.

Зраділа мати цьому горщику. Та й як не радіти? Без праці та клопоту завжди на обід смачна, солодка каша готова.

Ось якось пішла дівчинка кудись із дому, а мати поставила горщик перед собою і каже:

"Раз два три,
Горщик, вари!»

Він і почав варити. Багато каші наварив. Мати поїла, сита стала. А горщик все варить і варить кашу. Як його зупинити? Треба було сказати:

"Раз два три,
Більше не вари!»

Та мати забула ці слова, а дівчинки вдома не було. Горщик варить і варить. Уже вся кімната сповнена каші, вже й у передпокої каша, і на ганку каша, і на вулиці каша, а він усе варить і варить.

Злякалася мати, побігла за дівчинкою, та не перебратися через дорогу — гаряча каша рікою тече.

Добре, що дівчинка неподалік будинку була. Побачила вона, що робиться на вулиці, і бігцем побігла додому. Якось піднялася на ґанок, відчинила двері й крикнула:

"Раз два три,
Більше не вари!»

І перестав горщик варити кашу.

А наварив він її стільки, що той, кому доводилося з села до міста їхати, мав собі у каші дорогу проїдати.

Тільки ніхто не скаржився. Дуже смачна і солодка була каша.