Чорний принц (арабська казка)

В одного царя було три дружини, і кожна подарувала йому по синові. Він любив своїх дружин і був хорошим батьком. Але найбільше на світі любив цар полювання.

І ось одного разу вирушив цар на полювання. Опівдні вся його свита розташувалася на відпочинок, а цар, ставши на коліна, почав молитися. Раптом звідки не візьмись з'явилася дівчина, яку він раніше ніколи не бачив, і голосно закричала, вказуючи пальцем на величезну змію, що підповзала до царя. Він у страху відсахнувся, негайно прибігли люди зі свити і вбили змію. Так цар був врятований.

Владика тим часом не міг очей відвести від красуні - їй зобов'язаний він був своїм порятунком. Дівчина і справді була дуже гарна собою, але з темною шкірою. Однак це не збентежило царя, і він тут же запропонував їй стати його дружиною. Вона погодилася.

Три білі дружини не злюбили нову, вони називали її "коричнева чаклунка". Минули місяці, і нова дружина подарувала царю сина. Але, на жаль, він був чорний, як ебоніт, і, побачивши його, білі дружини царя говорили: "Він чорний, як непроглядна ніч". За велінням царя немовля назвали Халь, що означає "Чорний".

Монарх був збентежений тим, що в нього з'явився чорний син. Глузування дружин лише розохочували його, і в душі царя народилася неприязнь до чорного сина. Спочатку всі четверо царських нащадків росли разом, грали в палацовому саду. Але незабаром мати Халя зрозуміла, що буде краще, якщо сина вилучити з палацу, подалі від батька, який його не любить. Жінка довірила виховання сина одному старому на ім'я Хаттаб, який жив у дрімучому лісі. Старий був лісорубом, майстерним стрільцем з лука. Але найчудовіше в ньому було те, що він вирізнявся надзвичайною мудрістю. Поки Халь був маленьким, мати час від часу відвідувала його в Хаттаба, а коли він став дорослим, забрала його до палацу. Хоробрий і шляхетний юнак жив у палаці усамітнено, намагаючись нікому не потрапляти на очі, і насамперед рідному батькові.

Втім, цар і не міг ним займатися - до цього часу він сильно захворів, і безліч лікарів і магів оточили його своїми турботами. Вони сказали, що зцілення настане, якщо вдасться роздобути й доставити до палацу чарівного Птаха Ночі, що мешкає в принцеси Семи Островів.

Ось і вирішили царські сини вирушити на пошуки цього птаха. Цар благословив їх, вважаючи, що небезпеки і тяготи далекого шляху допоможуть його чотирьом синам стати справжніми чоловіками і воїнами. Цар розпорядився дати кожному коня, зброю, гроші, і вони рушили в дорогу.

Кінь Халя був чорний, як і його господар. Юнакові, майстерному наїзникові, не коштувало великих труднощів приручити норовистого скакуна, але він не відразу зрозумів, що його кінь - це джин.

Четверо юнаків поскакали разом і незабаром дісталися розвилки дороги: в один бік підеш - повернешся живим, в інший підеш - згинеш без сліду.

Троє білих братів обрали перший шлях, а четвертий, чорний, відокремився від них - не такий він був, щоб від небезпек тікати.

Троє братів спершу натішитися не могли, що опинилися далеко від палацу, звільнилися від опіки над собою. Вони-то думали, що вся їхня країна - притулок благоденства.

Але їхали юнаки, їхали, а навколо ставало дедалі безлюдніше й безлюдніше. Раптом вдалині показалася хмара пилу - то скакав назустріч принцам загін відчайдушних головорізів, розбійників і грабіжників. Напали розбійники на юнаків, забрали в них усі гроші, коней, зброю, залишивши тільки прості гандури, та так і відпустили.

Брати довго брели пустелею, знемагаючи від голоду і спраги. Нарешті - о щастя! - натрапили на селище бедуїнів. Там один із принців найнявся пастухом, інший - слугою в кав'ярню, а третій - підручним до пекаря.

Чорний же принц, як ми вже говорили, на своєму вороному коні поскакав небезпечною дорогою. Їхав він, їхав і раптом бачить: сидить на узбіччі святий старець, підстеливши під себе циновку. Юнак привітав старця:
- Добрий день, шейху! Мій батько хворий. Він відправив нас, мене і трьох моїх братів, на пошуки Птаха Ночі, що живе у принцеси Семи Островів. Ми обіцяли роздобути для нього цього птаха, бо тільки він може його зцілити. О святий чоловіче, чи не відома тобі дорога до Семи Островів?

Святий подумав і сказав:
- Нелегкий шлях на тебе, юначе, чекає і дуже небезпечний. Знай же, що спершу ти зустрінеш людожерку, у якої одні груди висять спереду, а інші перекинуті за спину. І є в тієї людожерки троє синів, один жахливіший за іншого. Якщо вони схоплять тебе, ти загинув. Але якщо ти встигнеш доторкнутися до грудей людожерки, вона всиновить тебе і буде тобі протегувати. Потім ти доберешся до ущелини, вхід до якої охороняють бик і лев. Перед биком лежить шматок м'яса, а перед левом оберемок соломи. Злісні звірі захочуть тебе розтерзати, але якщо ти встигнеш покласти солому перед биком, а м'ясо перед левом, вони, можливо, накинуться на їжу і дозволять тобі пройти. Ось і все, що можу я тобі сказати.

Подякував принц Халь святому, штовхнув коня і поскакав назустріч небезпекам. Він скакав багато днів і ночей, поки одного вечора не побачив вдалині вогонь. Під'їхавши ближче, Халь побачив людожерку, яка грілася біля багаття, а троє її синів тим часом дрімали в глибині невеликої печери. Юнак навшпиньки підкрався до людожерки і поклав руку на її груди, які були перекинуті за спину. Людожерка озирнулася і здивовано втупилася на юнака.

Халь розповів їй про хворобу свого батька і про те, що він має роздобути для нього Птаха Ночі, що живе в принцеси Семи Островів. Тільки тоді батько зцілиться.

У відповідь людожерка запропонувала юнакові своє заступництво і допомогу трьох своїх синів.

Наступного дня рушив у дорогу Халь разом із синами людожерки, які й справді були один жахливіший за іншого. Незабаром вони вчотирьох дісталися до ущелини, вхід до якої охороняли бик і лев. Три молодих людожера стримували бика і лева, поки юнак міняв місцями м'ясо і сіно. Махнувши рукою на прощання, принц схопився на коня і поскакав через ущелину назустріч новим невідомим випробуванням.

У якийсь момент серце хороброго юнака стиснулося від невідомості. Не було більше порад святого і заступництва людожерів.

Кінь відчув це, - адже це був джин, - і сказав:
- Нічого не бійся. Я допоможу тобі.

Халь доскакав до берега глибокої річки, озирнувся. Ніде не видно жодного човна, нема на чому перебратися на інший берег. Юнак розпалив багаття і сів біля нього в роздумах.

- Залишайся тут до зорі, - сказав йому кінь. - З першими променями сонця ти побачиш у річці величезну рибу, голова якої буде повернута до цього берега, а хвіст лежатиме на іншому березі. Піднімися на її голову і терпляче чекай. Увечері вона повернеться - хвіст опиниться на цьому березі, а голова - на іншому.

Чорний принцЮнак так і зробив. Він пройшов і через це випробування. Але цього разу він залишився зовсім один, навіть без вірного коня, у краю принцеси Семи Островів. Він побачив перед собою гору, а на її вершині палац принцеси. Погляду Халя відкрилася стежка, яка вела через ліс до палацу. Він пішов нею і до заходу сонця опинився на площі перед палацом. На сходинках палацових сходів лежала красива дівчина, охоплена сном. Її золоте волосся було розпущене по плечах, а поруч стояла клітка, в якій сидів птах. Це й був Птах Ночі, який уже знав, що принц прийшов по неї. Птах намагався розбудити принцесу, щоб попередити її про прихід принца, але та не ворушилася. Опівночі Халь тихо підійшов до клітки, схопив птаха і втік. На рибі він переправився на інший берег, знайшов свого вороного коня, проскочив між биком і левом, боком об'їхав житло людожерів і незабаром опинився на роздоріжжі доріг. Відтоді, як Халь із братами покинув палац, минув майже рік. Батько вже не чекав повернення своїх синів.

Халь був дуже здивований, не знайшовши своїх братів на розвилці доріг. Тоді юнак вирушив до святого, щоб запитати, чи не знає той що-небудь про долю його братів.

Святий порадив Халю почати пошуки з того місця, де вони розлучилися.

І юнак вирушив у дорогу, але щойно він заглибився в пустелю, як на нього напали розбійники.

Чорний принц був хоробрим і спритним юнаком і добре володів зброєю. Він дав відсіч розбійникам і відвернув їх усіх у втечу. Вони в страху покидали багато різних речей, і серед них Халь знайшов зброю своїх братів. Кілька поранених розбійників не могли втекти зі своїми товаришами.

Юнак запитав у них про братів, і ті розповіли, що рік тому вони справді пограбували трьох молодих людей, але залишили їм життя. Ці троє побрели на пошуки найближчого селища.

Халь вирушив у дорогу і незабаром опинився в селищі бедуїнів. Він увійшов до кав'ярні, щоб випити чашечку кави. Яке ж було його здивування, коли в слузі він упізнав одного зі своїх братів! Той повідав Халю про те, що трапилося: як їх пограбували і як йому довелося стати слугою, а двом іншим братам - пастухом і підручним пекаря.
Халь зібрав усіх своїх братів і сказав їм, що добув Птаха Ночі і що тепер вони можуть всі разом повернутися додому. Брати зраділи цій новині, але не знав Халь, не відав, що з цієї миті в душах його білих братів народилася чорна заздрість.

Юнаки одразу рушили в дорогу і через якийсь час опинилися на розвилці доріг. А оскільки всіх чотирьох мучила спрага, вирішили трохи відпочити біля придорожнього колодязя. Води в колодязі було зовсім мало, тільки на самому денці. Халь, як найспритніший і найбезстрашніший, поліз униз по воду. Тільки-но він спустився, як його підступні брати обрізали мотузку, схопили птаха і поскакали до палацу. Вони вирішили, що Халь потонув, і забули про нього.

Батько дуже зрадів поверненню синів. Він запитав їх про Халі, і ті відповіли, що дороги їхні розійшлися і вони нічого не знають про нього. Вони віддали батькові Птаха Ночі. Цар не так уже й пишався своїм чорним сином, тож швидко втішився, а птах, якого принесли сини, мав повернути йому здоров'я.

Халь тим часом тремтів від холоду в глибині колодязя. Якби не вірний кінь, загинув би хоробрий. Але кінь схопив зубами кінець обрізаної мотузки, кинув його своєму господареві й допоміг вибратися з колодязя. Халь сів на коня і поскакав додому.

А в цей час принцеса Семи Островів прокинулася від сну і побачила, що немає чарівного Птаха Ночі. Вона згадала про застереження, якими знехтувала: адже птах попереджав, що Чорний принц хоче її вкрасти. Принцеса послала одного зі своїх джинів навздогін за Халем. А через день принцеса веліла всім своїм джинам розкинути табір біля міста Халя.

За ніч джини збудували на тому місці палац із золотими банями, квітниками з мармуру, із дзеркальними стінами і з килимами, прекраснішими, ніж усі квіти світу. Вранці принцеса послала джина до царя із запрошенням відвідати її палац.

Цар був вражений красою палацу, рівного якому він зроду не бачив. А найдивовижніше, що цей прекрасний палац сам собою виник біля стін його міста.

Принцеса прийняла царя і запитала, чи немає в нього сина. Той відповів, що в нього троє синів. Він не згадав про Хале, бо ніколи особливо не пишався чорним сином і ще тому, що вважав його мертвим.

Принцеса випросила в царя дозволу покататися його синам на конях перед входом до її палацу. І наступного дня троє принців постали перед принцесою Семи Островів. До них підвели трьох диких коней. Але щойно юнаки схопилися в сідла, як були скинуті на землю - куди їм було впоратися з норовистими скакунами. Усі троє боляче забилися об мармурові плити.

А що ж Халь? Він тим часом скакав щодуху і незабаром прибув до палацу. Перший, хто його зустрів, був цар-батько. З глибоким хвилюванням вислухав цар розповідь сина. Тепер він розкаявся в тому, що був так несправедливий до чорного сина, душа якого була не одного кольору з його шкірою. Скільки хоробрості він виявив, скільки прямоти й чистоти у своїх вчинках! Він виявився вправним і хоробрим воїном і великодушним по відношенню до братів. Ті ж відповіли йому чорною невдячністю.

Батько сказав Халю, що його брати катаються в палаці невідомої принцеси, і до нього вже дійшли прикрі чутки про їхню незграбність і слабкість. Батько навіть починав побоюватися, що троє його невдалих синів можуть на смерть розбитися на мармурових плитах.

Як і завжди, будучи хоробрим і великодушним, Халь сказав:
- Не бійся, батьку! Я поїду туди і виручу братів. Халь схопився в сідло свого вороного коня і поскакав з міста.

Раптом кінь заговорив:

- Довірся мені, принц. На нас чекає зараз довгий шлях, і ми втомимося. Коли я буду обливатися потом, проведи рукою по мені й обітри все своє тіло моїм потом.

Халь так і зробив. У міру того, як юнак втирав у свою шкіру кінський піт, вона ставала все білішою і білішою.
- Подивися на себе, - сказав кінь, - ти став білим.

Халь постав перед батьком і матір'ю, і ті дуже зраділи такому перетворенню. Цар вирушив до принцеси Семи Островів і сказав:
- Я приховав від тебе, що є в мене ще й четвертий син, бо вже не сподівався побачити його живим. Але ось він повернувся з довгої мандрівки.

Халь постав перед принцесою, вона одразу визнала в ньому викрадача чарівного Птаха Ночі, але не могла на нього сердитися. Вона з першого погляду закохалася в цього красеня, а він - у неї. Наступного ж дня зіграли весілля, і найкрасивіший із принців узяв за дружину принцесу Семи Островів.

На цьому закінчується наша казка.