Борсук і чарівне віяло

У давнину жили в Японії демони з довгими носами. Називали їхню тенгу. Були у тенгу чарівні віяла: шльопнеш по носі однією стороною – починає ніс рости, шльопнеш іншою – ніс знову коротким стає.

Якось три маленькі тенгу грали в лісі з таким чарівним віялом. Пляскали один одного по носі то однією, то іншою стороною.

Побачив борсук чарівне віяло і подумав: «Ось би мені такий! Я б часу на дурниці витрачати не став! Я знайшов би, що з цим віялом робити!

У нас-то, в Японії, навіть малі діти знають, що борсуки майстри виготовлятимуть всякі трюки і вміють перетворюватися на будь-кого. Ось борсук і вирішив обдурити тенгу. Перетворився він на маленьку дівчинку, поклав на тарілочку чотири булочки з бобовою начинкою та пішов до тенгу.

- Здрастуйте, маленькі миленькі тенгу, - сказав борсук голосом дівчинки, - я принесла вам булочки з бобовою начинкою. Спробуйте, вони дуже смачні.

Маленькі тенгу пристрасть як любили булочки з бобовою начинкою. З'їли вони по одній та бачать – на тарілці ще одна булочка залишилася! Кому вона дістанеться? Сперечалися-сперечалися, та так нічого і не вирішили. Тоді дівчинка й каже:

– Я знаю, що треба робити. Закрийте очі. Хто довше простоїть із заплющеними очима, той і з'їсть останню булочку.

Маленькі тенгу погодилися, замружилися, застигли на місці – чекають. А борсук схопив віяло і був такий. Маленькі тенгу так і залишилися стояти із заплющеними очима.

– Ха-ха-ха! - сміявся борсук. - Спритно я обдурив цих дурних тенгу!

Думав-думав борсук, куди ж піти з дивовижним віялом, де випробувати його чарівну силу, і вирішив вирушити до міста.

Прийшов, бачить біля храму гарну дівчину, довкола неї слуги юрмляться. «Не інакше, дочка багатія»,— подумав борсук. Підкрався до дівчини і тихенько ляснув її по носі віялом. Тут і виріс у красуні довгий-довжелезний ніс. Злякалася дівчина, закричала, слуги врозтіч кинулися! Шум, гам здійнявся! А борсук сидить собі на камінчику, посміхається.

Скликав багатій лікарів, та не знають ті, як таку хворобу вилікувати. Усі кошти випробували, ніщо не допомагає. Тоді рознеслася по місту звістка: віддасть багатій свою дочку за дружину тому, хто дочку його зцілить! І половини своїх багатств багатій тому не пошкодує!

Багато мисливців знайшлося отримати за дружину красуню та ще й половину скарбів на додачу. Тільки ніхто з них вилікувати бідну дівчину не зміг.

Прийшов тоді борсук до багатія і каже:

- Відведи мене до твоєї дочки. Я її миттю від недуги вилікую!

Зрадів багач, повів борсука до дочки. Плеснув легенько борсук дівчину по носі чарівним віялом, і ніс на очах зменшився.

Заплакав батько від радості, слугам до весілля готуватися велів. Все в справах та клопотах, тільки борсук день-денний ледарює - п'є та їсть, їсть та п'є, та на сонечку гріється. «Чим би зайнятися?» – все думає.

Дістав він чарівне віяло, хлоп себе по носі - ніс вгору почав рости. Дивився-дивився борсук та й заснув. А ніс усе зростає! Одну хмарка проткнув, другу, третю. До самого неба виріс ніс у борсука.

А на небі тим часом небесні будівельники міст будували. Бачать, з землі жердина якась тягнеться.

- Ось і жердина для перил, - зраділи і щосили потягли борсука за ніс.

Прокинувся борсук – нічого зрозуміти не може. Озирнувся – злякався. Земля далеко внизу залишилася, над головою пухнасті хмари пливуть. Кричав-кричав борсук, на допомогу кликав, та ніхто не відгукнувся.

Що сталося з тим борсуком – невідомо. Тільки ніхто його з того часу більше не бачив.