У стародавні часи в графстві Девоншир жила одна стара - жінка добра і богобоязлива. Одного разу, вже не знаю, чому, вона, прокинувшись опівночі, уявила, що настав ранок, піднялася з ліжка і одяглася. Стара взяла два кошики, плащ і пішла в сусіднє містечко за провізією.

Вийшовши на луг за селом, вона почула голосний собачий гавкіт, і тієї ж хвилини з кущів вискочив заєць. Він застрибнув на придорожній камінь, підняв мордочку до старої, поворухнув ротом і подивився на неї, ніби кажучи: "Візьми мене".

Все це сталося давним-давно. Жив у дрімучому лісі бідний дроворуб. Щодня він ходив у ліс валити дерева. Ось якось зібрався він, як завжди, до лісу. Дружина наповнила його торбинку їжею і повісила йому через плече повну сулію, щоб дроворуб міг перекусити і випити в лісі.

Цього дня дроворуб хотів звалити могутній старий дуб.

Чимало міцних дощок вийде з нього, - думав він.

У давнину жив у Англії один лицар. На щиті у нього було зображено страшний крилатий дракон, але, як ви зараз самі побачите, це йому не допомогло.

Одного разу лицар полював далеко від Глостера і заїхав у ліс, де водилося багато кабанів, оленів та інших диких звірів. У лісі посеред галявини стояв горбок, дуже невисокий, на зріст людини. На ньому завжди відпочивали лицарі та мисливці, коли їх, бувало, мучить спека чи спрага.

Жив колись король із королевою, і був у них єдиний син. Ось підріс королевич, і король із королевою влаштували свято. Скликали вони на бенкет найзнатніших людей з усього королівства. Засвітилися вікна тисячею вогнів, заблищали білі палати сріблом, золотом та дорогими самоцвітами.

Опівночі гості розійшлися по хатах, а королевич вийшов погуляти в гай, де росли старі липи. Зійшов місяць, стало ясно, як удень, королевичу не спалося. 

Давно-давно жив у гірському Уельсі юнак, син вдови. Якось погнав він корів і овець своєї матінки вниз до озера, де росла висока і соковита трава. Щоправда, день задався невдалим. Вершини гір зранку оповиті густим туманом. Але коли він спустився до самого озера, все раптом осяяло яскраве світло. Однак, придивившись уважніше, юнак побачив, що це не сонце висвітлило все навколо, а прекрасна діва, що сиділа посеред озера на маленькому острівці і розчісувала своє золоте волосся.

Жив у світі хлопчик. Звали його Джек. Одного чудового ранку вирушив Джек щастя шукати.

Не встиг відійти далеко — назустріч йому кіт.
— Куди йдеш, Джеку? — спитав кіт.
— Іду щастя шукати.
— Можна і мені з тобою?

— Звичайно! — відповів Джек.— Чим більше компанія, тим веселіше.