Брати Лю

Давним-давно жила на березі моря одна добра жінка. У неї було п'ять синів, п'ять братів Лю: Лю-перший, Лю-другий, Лю-третій, Лю-четвертий та Лю-п'ятий. Вони були такі схожі, що ніхто не міг їх відрізнити один від одного. Навіть мати іноді плутала. Але кожен з братів мав свою особливість. Старший брат Лю-перший міг випити ціле море, а потім випустити його назад. Лю-другий не боявся вогню. Лю-третій міг витягати ноги на будь-яку довжину. 

У Лю-четвертого тіло було міцніше за найміцніше залізо. А наймолодший, Лю-п'ятий, розумів мову птахів та звірів.

Вони жили щасливо та безбідно. Лю-перший ловив рибу. Лю-другий підтримував у будинку вогонь. Лю-третій та Лю-четвертий працювали в полі. А Лю-п'ятий пас гусей та овець.

Якось у ті місця, де жили брати Лю, приїхав на полювання багатий і злий правитель області. На узліссі він побачив череду і хлопчика-пастуха. То був Лю-п'ятий. Біля нього спала гарна гірська кізочка. Імператор схопив свій лук, прицілився до неї. Зляканий Лю крикнув - кізочка одним стрибком зникла в лісі. З хащі виглянув олень. Лю закричав йому оленячою мовою: "Рятуйся!" - І олень зник. На галявину вискочили веселі зайці. Лю гукнув заячою мовою - і зайці поскакали. Усі звірі поховалися, ліс спорожнів. Даремно правитель стріляв із лука – тільки стріли втрачав. Він був дуже розгніваний. А добрий Лю тішився тим, що встиг допомогти своїм лісовим друзям.

Тоді злий правитель наказав схопити Лю-п'ятого. Його відвезли до міста і кинули до клітки до голодного тигра. Правитель думав, що тигр розірве сміливого бідняка, але Лю-п'ятий заговорив з тигром тигриною мовою, і лютий звір не торкнувся його.

Дізнався про це правитель, озлобився ще більше. Він наказав відрубати Лю-п'ятому голову. Але тоді в тюрму, куди відвели Лю-п'ятого, пробрався Лю-четвертий, у якого тіло було міцніше за найміцніше залізо. Він залишився у в'язниці замість свого брата, а Лю-п'ятий спокійно вийшов і подався додому. Вони були такі схожі один на одного, що ніхто нічого не помітив.

Наступного ранку Лю-четвертого вивели на міську площу. Кат хотів відрубати йому голову, але найважчий і міцніший меч ударився об залізну шию Лю-четвертого і розлетівся на шматки. Тоді озлоблений правитель наказав відвести його до в'язниці, а вранці скинути зухвалого бідняка з високої скелі.

Вночі у в'язницю проник Лю-третій, який міг витягувати свої ноги на будь-яку довжину, і залишився там замість свого брата. І знову ніхто ні про що не здогадався.

На зорі Лю-третього відвели на високу скелю. Якщо людину кидали з тієї скелі, вона розбивалася на смерть.

Ось кати зіштовхнули вниз Лю-третього, а він спокійно витяг свої чудесні ноги і став на них, як ні в чому не бувало. Розлючений правитель поскакав до свого палацу. Того ж дня він наказав спалити непокірного Лю на багатті.

Кати склали на площі перед палацом імператора величезне багаття. Варта з луками та списами оточила площу. Натовпи народу прийшли з усіх боків.

Тим часом Лю-другий, який не боявся вогню, пробрався до в'язниці і непомітно підмінив Лю-третього. Щойно встиг він це зробити - правитель подав знак починати кару.

Кати схопили Лю-другого і кинули його в середину величезного багаття. Полум'я піднялося вище за будинки. Лю-другий зник у вогні та чорному диму. Народ заплакав від жалю. А жорстокий правитель злісно сміявся.

Але незабаром дим розвіявся і всі побачили: посеред вогню стоїть Лю-другий і посміхається, як ні в чому не бувало. Імператор мало не задихнувся від люті.

- Що це за людина? – закричав він. - У вогні не горить, скелі не розбивається, меч його не бере, і навіть лютий тигр його не чіпає! Так ні, бути того не може, щоб я, могутній правитель, не впорався із простим селянином!

І жорстокий правитель вирішив відвезти Лю в море, прив'язати йому на шию важкий камінь і втопити. "Може, він не боїться й води? - подумав правитель. - Все одно камінь не дасть йому спливти. Нехай залишається на морському дні!" І ввечері того ж дня він наказав покарати.

Насилу пробрався до в'язниці Лю-перший, який міг випити все море. Він зайняв місце свого брата і почав чекати.

Увечері його відвели на корабель. Імператор зі своєю почтом помістився на іншому кораблі. Кораблі попливли далеко в море. На найглибшому місці Лю-першому прив'язали на шию величезний камінь і за знаком жорстокого правителя кинули в морські хвилі.

Як тільки Лю-перший зник під водою, він зараз же почав пити море. Імператор побачив: море зникає кудись - і пожовк від страху. Незабаром морське дно оголилося. Кораблі перекинулися, правитель і його оточення загрузли в морському мулі.

Тим часом Лю-перше відв'язав камінь і спокійно вийшов на берег. Тоді він випустив море назад. Імператор з його почтом так і залишилися на дні.

А народ радів загибелі злого правителя і прославляв непереможних братів Лю.