Вітер і сон

Зустрілися одного разу могутній Вітер і спокійний, тихий Сон. Вітер був не тільки дуже сильний, а й дуже самолюбний — подобалося йому почуватися найсильнішим. Вирішив він похвалитися і сказав Сну такі слова:

- Салом, шановний Сон! Розкрийте ширше свої сонні очі і подивіться: немає на світі нікого сильнішого за мене. 

Я можу засипати піском кишлак, можу висушити швидку річку, можу з коренем вирвати із землі дерево завтовшки три обхвати.

А Сон відповідає йому неквапливо:

— І вам салом, шановний. Тільки даремно ви шумите, даремно хвалитеся — я все одно вас сильніший.

Здивувався Вітер, почав сперечатися зі Сном. Довго вони сперечалися, але ніхто з них не міг переконати іншого. Зрештою вирішили влаштувати змагання. Сон говорить:

— Дивіться, шановний, — он іде дорогою хлопчисько, коржик їсть. Давайте кожен із нас спробує вирвати у нього з рук цей коржик. У кого вийде - той і сильніший.

Погодився Вітер. Кинувся перевіряти свою силу. Засвистів, загудів, закрутився дзиґою навколо хлопчика. Але малюк виявився хоробрим — міцно тримав він свій коржик, не випустив його з рук. Довелося Вітру повернутися назад ні з чим.

А Сон тихенько наблизився до хлопчика, ласкаво погладив його по голові і дав йому шматочок солодкого цукру. Побачив це Вітер і засміявся:

— Якщо вже малюк не віддав мені навіть черствий коржик, хіба віддасть він вам шматок солодкого цукру?

Але сталося диво. Хлопчик посмоктав шматочок цукру, позіхнув солодко, очі закрив і непомітно заснув… Опустився він на землю, послабшали його руки, розтулилися пальчики… Самі випали з рук коржик і цукор…

— Ну, шановний, — питає Сон у Вітра, — чия перемога?

Довелося Вітру визнати, що не він найсильніший у світі. Шумно зітхнув Вітер і сказав:

— Тепер я бачу, що ви сильніші за мене.

А потім знову засвистів, загудів, невгамовний, і помчав далі…

Ось так і вийшло, що тихий Сон виявився сильнішим за могутній хвалькуватий Вітр.