Троє поросят

Жили-були на світі три поросятка. Три брати.

Усі однакового зросту, кругленькі, рожеві, з однаковими веселими хвостиками.

Навіть імена в них були схожі. Звали поросят Ніф-Ніф, Нуф-Нуф і Наф-Наф. Усе літо вони перекидалися в зеленій траві, грілися на сонечку, ніжилися в калюжах.

Але ось настала осінь.

Сонце вже не так сильно припікало, сірі хмари тягнулися над пожовклим лісом.

- Пора нам подумати про зиму, - сказав якось Наф-Наф своїм братам, прокинувшись рано вранці. - Я весь тремчу від холоду. Ми можемо застудитися. Давайте побудуємо будинок і будемо зимувати разом під одним теплим дахом.

Але його братам не хотілося братися за роботу. Набагато приємніше в останні теплі дні гуляти і стрибати лугом, ніж рити землю і тягати важкі камені.

- Встигнемо! До зими ще далеко. Ми ще погуляємо,- сказав Ніф-Ніф і перекинувся через голову.

- Коли потрібно буде, я сам збудую собі дім,- сказав Нуф-Нуф і ліг у калюжу.

- Я теж,- додав Ніф-Ніф.

- Ну, як хочете. Тоді я буду один будувати собі будинок, - сказав Наф-Наф, - Я не буду вас чекати.

З кожним днем ставало дедалі холодніше й холодніше.

Але Ніф-Ніф і Нуф-Нуф не поспішали. Їм і думати не хотілося про роботу. Вони байдикували з ранку до вечора. Вони тільки й робили, що грали у свої поросячі ігри, стрибали та перекидалися.

- Сьогодні ми ще погуляємо,- говорили вони,- а завтра зранку візьмемося за справу.

Але й наступного дня вони говорили те ж саме.

І тільки тоді, коли велика калюжа біля дороги стала вранці вкриватися тоненькою скоринкою льоду, ледачі брати взялися нарешті за роботу.

Ніф-Ніф вирішив, що найпростіше змайструвати хату із соломи. Ні з ким не порадившись, він так і зробив. Уже до вечора його хатина була готова.

Ніф-Ніф поклав на дах останню соломинку і, дуже задоволений своїм будиночком, весело заспівав:

Хоч півсвіту обійдеш,

Обійдеш, обійдеш, обійдеш,

Краще хати не знайдеш,

Не знайдеш, не знайдеш!

Наспівуючи цю пісеньку, він попрямував до Нуф-Нуфа.

Нуф-Нуф неподалік теж будував собі будиночок. Він намагався швидше покінчити з цією нудною і нецікавою справою. Спочатку, так само як і брат, він хотів побудувати собі будинок із соломи. Але потім вирішив, що в такому будинку взимку буде дуже холодно. Дім буде міцнішим і теплішим, якщо його побудувати з гілок і тонких прутів.

Так він і зробив.

Він убив у землю кілки, переплів їх прутами, на дах навалив сухого листя, і до вечора будинок був готовий.

Нуф-Нуф із гордістю обійшов його кілька разів кругом і заспівав:

В мене гарний дім,

Новий дім, міцний дім.

Не страшний тут дощ і грім,

Дощ і грім, дощ і грім!

Не встиг він закінчити пісеньку, як з-за куща вибіг Ніф-Ніф.

- Ну ось і твій дім готовий! - сказав Ніф-Ніф братові, - Я говорив, що ми й самі впораємося з цією справою! Тепер ми вільні й можемо робити все, що нам заманеться!

- Підемо до Наф-Нафа і подивимося, який він собі збудував будинок! - сказав Нуф-Нуф.- Щось ми його давно не бачили!

- Підемо подивимося! - погодився Ніф-Ніф.

І обидва брати, задоволені тим, що їм ні про що більше не потрібно піклуватися, зникли за кущами.

Наф-Наф ось уже кілька днів був зайнятий будівництвом. Він натаскав каміння, на місив глини і тепер не поспішаючи будував собі надійний, міцний дім, у якому можна було б сховатися від вітру, дощу і морозу.

Він зробив у хаті важкі дубові двері із засувом, щоб вовк із сусіднього лісу не міг до нього забратися.

Ніф-Ніф і Нуф-Нуф застали брата за роботою.

- Що ти будуєш?! - в один голос закричали здивовані Ніф-Ніф і Нуф-Нуф. - Що це, будинок для поросяти чи фортеця?

- Будинок поросяти має бути фортецею! - спокійно відповів їм Наф-Наф, продовжуючи працювати.

- Чи не збираєшся ти з ким-небудь воювати? - весело прохрюкав Ніф-Ніф і підморгнув Нуф-Нуфу.

І обидва брати так розвеселилися, що їхній вереск і рохкання рознеслися далеко по галявині.

А Наф-Наф як ні в чому не бувало продовжував класти кам'яну стіну свого будинку, муркочучи собі під ніс пісеньку:

Я, звичайно, всіх розумніший,

Усіх розумніший, усіх розумніший!

Будинок я будую з каменів,

З каменів, з каменів!

Ніякий на світі звір,

Хитрий звір, страшний звір,

Не увірветься в ці двері,

У ці двері, у ці двері!

- Це він про якого звіра? - запитав Ніф-Ніф у Нуф-Нуфа.

- Це ти про якого звіра? - запитав Нуф-Нуф у Наф-Нафа.

- Це я про вовка! - відповів Наф-Наф і поклав ще один камінь.

- Подивіться, як він боїться вовка! - сказав Ніф-Ніф.

- Він боїться, що його з'їдять! - до бавив Нуф-Нуф.

І брати ще більше розвеселилися.

- Які тут можуть бути вовки? - сказав Ніф-Ніф.

- Ніяких вовків немає! Він просто боягуз! - додав Нуф-Нуф.

І обидва вони почали пританцьовувати та співати:

Нам не страшний сірий вовк,

Сірий вовк, сірий вовк!

Де ти ходиш, дурний вовк,

Старий вовк, страшний вовк?

Вони хотіли подражнити Наф-Нафа, але той навіть не обернувся.

- Ходімо, Нуф-Нуф, - сказав тоді Ніф-Ніф, - Нам тут нічого робити!

І два хоробрих братика пішли гуляти.

Дорогою вони співали й танцювали, а коли увійшли до лісу, то так розшумілися, що розбудили вовка, який спав під сосною.

- Що за шум? - незадоволено бурчав злий і голодний вовк і поскакав до того місця, звідки долинали вереск і хрюкання двох маленьких дурних поросят.

- Ну які тут можуть бути вовки! - говорив у цей час Ніф-Ніф, який вовків бачив тільки на картинках.

- Ось ми його схопимо за ніс, знатиме! - додав Нуф-Нуф, який теж ніколи не бачив живого вовка.

- Повалимо, та ще й зв'яжемо, та ще й ногою ось так, ось так! -- розхвалився Ніф-Ніф і показав, як вони розправлятимуться з вовком.

І брати знову розвеселилися й заспівали:

Нам не страшний сірий вовк,

Сірий вовк, сірий вовк!

Де ти ходиш, дурний вовк,

Старий вовк, страшний вовк?

І раптом вони побачили справжнього живого вовка! Він стояв за великим деревом, і в нього був такий страшний вигляд, такі злі очі й така зубаста паща, що в Ніф-Ніфа й Нуф-Нуфа по спинках пробіг холодок і тоненькі хвостики дрібно затремтіли.

Бідні поросята не могли навіть поворухнутися від страху.

Вовк приготувався до стрибка, клацнув зубами, моргнув правим оком, але поросята раптом схаменулися і, верещачи на весь ліс, кинулися геть.

Ніколи ще не доводилося їм так швидко бігати! Виблискуючи п'ятами і здіймаючи хмари пилу, поросята мчали кожне до свого дому.

Ніф-Ніф перший добіг до своєї солом'яної хатини і ледь встиг зачинити двері перед самим носом вовка.

- Зараз же відіпри двері! - проричав вовк, - А не то я їх виламаю!

- Ні,- прохрюкав Ніф-Ніф,- я не відіпру!

За дверима було чути дихання страшного звіра.

- Зараз же відімкни двері! - прогарчав знову вовк, - А не то я так дмухну, що весь твій будинок розлетиться!

Але Ніф-Ніф від страху нічого вже не міг відповісти.

Тоді вовк почав дути: "Ф-ф-ф-у-у-у-у-у!"

З даху будинку злітали соломинки, стіни будинку тряслися.

Вовк ще раз глибоко вдихнув і дмухнув вдруге: "Ф-ф-ф-у-у-у-у!"

Коли вовк дмухнув утретє, будинок розлетівся на всі боки, ніби на нього налетів ураган.

Вовк клацнув зубами перед самим п'ятачком маленького поросятка. Але Ніф-Ніф спритно ухилився і кинувся бігти. За хвилину він був уже біля дверей Нуф-Нуфа.

Ледве встигли брати замкнутися, як почули голос вовка:

- Ну, тепер я з'їм вас обох!

Ніф-Ніф і Нуф-Нуф злякано подивилися одне на одного. Але вовк дуже втомився і тому вирішив піти на хитрість.

- Я передумав! - сказав він так голосно, щоб його почули в будиночку, - Я не буду їсти цих худорлявих поросят! Я краще піду додому!

- Ти чув? - запитав Ніф-Ніф у Нуф-Нуфа, - Він сказав, що не буде нас їсти! Ми - худорляві!

- Це дуже добре! - сказав Нуф-Нуф і відразу перестав тремтіти.

Братам стало весело, і вони заспівали як ні в чому не бувало:

Нам не страшний сірий вовк,

Сірий вовк, сірий вовк!

Де ти ходиш, дурний вовк,

Старий вовк, страшний вовк?

А вовк і не думав нікуди йти. Він просто відійшов убік і причаївся. Йому було дуже смішно. Він насилу стримував себе, щоб не розреготатися. Як спритно він обдурив двох дурних, маленьких поросят!

Коли поросята зовсім заспокоїлися, вовк узяв овечу шкуру й обережно підкрався до хати.

Біля дверей він накрився шкурою і тихо постукав.

Ніф-Ніф і Нуф-Нуф дуже злякалися, коли почули стукіт.

- Хто там? - запитали вони, і в них знову затряслися хвостики.

- Це я-я-я, бідна маленька овечка! - тонким, чужим голосом пропищав вовк, - Пустіть мене переночувати, я відбилася від отари й дуже втомилася!

- Пустити? - запитав брата добрий Ніф-Ніф.

- Овечку можна пустити! - погодився Нуф-Нуф, - Овечка - не вовк!

Але коли поросята відчинили двері, вони побачили не овечку, а все того ж зубастого вовка. Брати зачинили двері й щосили натиснули на них, щоб страшний звір не зміг до них увірватися.

Вовк дуже розсердився. Йому не вдалося перехитрити поросят. Він скинув із себе овечу шкуру і загарчав:

- Ну, почекайте ж! Від цього будинку зараз нічого не залишиться!

І він почав дути. Будинок трохи покосився. Вовк дмухнув другий, потім третій, потім четвертий раз.

З даху злітало листя, стіни тремтіли, але будинок все ще стояв.

І тільки коли вовк дмухнув вп'яте, будинок захитався і розвалився. Одні тільки двері деякий час ще стояли посеред руїн.

У жаху кинулися поросята бігти. Від страху в них віднімалися ноги, кожна щетинка тремтіла, носи пересохли. Брати мчали до будинку Наф-Нафа.

Вовк наздоганяв їх величезними стрибками. Одного разу він ледь не схопив Ніф-Ніфа за задню ніжку, але той вчасно відсмикнув її й додав ходу.

Вовк теж натиснув. Він був упевнений, що цього разу поросята від нього не втечуть.

Але йому знову не пощастило.

Поросята швидко промчали повз велику яблуню, навіть не зачепивши її. А вовк не встиг звернути і налетів на яблуню, яка обсипала його яблуками. Одне тверде яблуко вдарило йому між очей. Велика шишка вскочила у вовка на лобі.

А Ніф-Ніф і Нуф-Нуф ні живі ні мертві підбігли в цей час до будинку Наф-Нафа.

Брат впустив їх до хати. Бідні поросята та були так налякані, що нічого не могли сказати. Вони мовчки кинулися під ліжко і там причаїлися.

Наф-Наф одразу здогадався, що за ними гнався вовк. Але йому нічого було боятися у своєму кам'яному будинку. Він швидко зачинив двері на засув, сів на табуреточку і голосно заспівав:

Ніякий на світі звір,

Хитрий звір, страшний звір,

Не відчинить цих дверей,

Цих дверей, цих дверей!

Але тут якраз постукали у двері.

- Хто стукає? - спокійним голосом запитав Наф-Наф.

- Відчиняй без розмов! - пролунав грубий голос вовка.

- Як би не так! І не подумаю! - твердим голосом відповів Наф-Наф.

- Ах, так! Ну, тримайтеся! Тепер я з'їм усіх трьох!

- Спробуй! - відповів з-за дверей Наф-Наф, навіть не підвівшись зі своєї табуреточки.

Він знав, що йому і братам нема чого боятися в міцному кам'яному будинку.

Тоді вовк втягнув у себе побільше повітря і дунув як тільки міг! Але як би він не дув, жоден навіть найменший камінь не зрушив з місця.

Вовк посинів від натуги.

Будинок стояв як фортеця. Тоді вовк почав трясти двері. Але двері теж не піддавалися.

Вовк став від злості дряпати кігтями стіни будинку і гризти каміння, з якого вони були складені, але він тільки обламав собі кігті і зіпсував зуби. Голодному і злому вовку нічого не залишалося робити, як забиратися геть.

Але тут він підняв голову і раптом помітив велику, широку трубу на даху.

- Ага! Ось через цю трубу я й пробираюся до хати! - зрадів вовк.

Він обережно вліз на дах і прислухався. У будинку було тихо.

"Я все-таки закушу сьогодні свіжою поросятинкою",- подумав вовк і, облизнувшись, поліз у трубу.

Але щойно він почав спускатися по трубі, поросята почули шерех. А коли на кришку котла почала сипатися сажа, розумний Наф-Наф одразу здогадався, у чому справа.

Він швидко кинувся до котла, в якому на вогні кипіла вода, і зірвав із нього кришку.

- Ласкаво просимо! - сказав Наф-Наф і підморгнув своїм братам.

Ніф-Ніф і Нуф-Нуф уже зовсім заспокоїлися і, щасливо посміхаючись, дивилися на свого розумного і хороброго брата.

Поросятам не довелося довго чекати. Чорний, як сажотрус, вовк влетів просто в окріп.

Ніколи ще йому не було так боляче!

Очі в нього вилізли на лоб, уся шерсть піднялася дибки.

З диким ревом ошпарений вовк ви летів у трубу назад на дах, скотився по ній на землю, перекинувся чотири рази через голову, проїхався на своєму хвості повз замкнені двері й кинувся в ліс.

А три брати, три маленькі поросятка, дивилися йому вслід і раділи, що вони так спритно провчили злого розбійника.

А потім вони заспівали свою веселу пісеньку:

Хоч півсвіту обійдеш,

Обійдеш, обійдеш, обійдеш,

Краще дому не знайдеш,

Не знайдеш, не знайдеш!

Ніякий на світі звір,

Хитрий звір, страшний звір,

Не відчинить цих дверей,

Цих дверей, цих дверей!

Вовк із лісу ніколи,

Ніколи, ніколи, ніколи

Не вернеться знов сюди,

Знов сюди, знов сюди!

Відтоді брати стали жити разом, під одним дахом.

Ось і все, що ми знаємо про трьох маленьких поросят - Ніф-Ніфа, Нуф-Нуфа і Наф-Нафа.