Жив у світі пастушок Лассе. Батько в нього помер, і він залишився сам із мачухою. Мачуха була жінка зла, морила пасинка голодом, одягала в лахміття, а іноді траплялося, що й била вона хлопчика. Худо жилося бідолахи Лассе. День-денний бродив він зі стадом у лісі, а прийде додому — суне йому мачуха з лайкою скибку хліба і жене геть у хлів.

А якось уранці вона і хліба йому не дала, і довелося Лассе не ївши до лісу зі стадом іти. От бреде він лісом і гірко плаче.

Жив бідний селянин зі своєю дружиною. У них було троє синів: Матс, Петер та Свенд. Якось сталася посуха, і сім'ї довелося туго.

- У нас більше ротів, ніж шматків хліба, - сказав батько. - Доведеться вам, синочки, йти на заробітки.

Мати заплакала.
— Матс і Петер уже дорослі, вони впораються з роботою, — казала вона, — а ось Свенд, бідолаха пропаде — адже йому всього одинадцять років.

По дорозі їхав верхи молодий селянин Петер Ларс. Він прямував у місто купити собі новий костюм, щоб увечері виглядати молодцем: адже сьогодні він вирушить свататися.

Він мав чудовий настрій: він був упевнений, що не отримає відмови — якою б гордою і багатою не була Ліза, вона все ж таки удостоїла його, найбіднішого зі своїх залицяльників, пари теплих поглядів.