Маленький півник і золота монетка

Жила-була бідна жінка. Нічого в неї не було, крім маленького півника, якого вона дуже любила. Якось, гуляючи двором, півник знайшов золоту монетку. У цей час повз їхній будиночок їхав турецький імператор. Побачив він монетку, зупинився і каже:

— Гей, маленький півник, дай мені золоту монетку.

— Ні, не віддам, — відповів півник. — Моїй господарці вона дуже потрібна. Вона купить мені на базарі смачних зернят.

Але імператор наказав своїм слугам відібрати монетку і забрав її додому. Там він поклав її до імператорської казни.

Маленький півник дуже розсердився. Здійнявся він і полетів над полями, над річками. Прилетів він до двору імператора, сів на високій вежі і закричав:

- Ку-ку-рі-ку! Імператоре, імператоре, віддай мою золоту монетку!

Почув це імператор, розгнівався, наказує слугам:

— Гей, слуги, візьміть півня, киньте його в колодязь!

Спіймали слуги півня, кинули його у воду.

А півник сидить у колодязі, п'є воду та примовляє:

— Журавлик, дзьобик, пий воду? Журавлина, дзьобик, пий воду! — і випив усю воду.

Випив усю воду, вилетів із колодязя, прилетів до двору імператора і знову закричав:

- Ку-ку-рі-ку! Імператоре, імператоре, віддай мою золоту монетку! Імператоре, імператоре, віддай мою золоту монетку!

Ще більше розгнівався імператор, наказав слугам кинути півника у вогонь.

Спіймали слуги півня, кинули в багаття.

А півник сидить у вогні та примовляє:

— Журавлик, дзьобик, лий воду! Журавлина, дзьобик, лий воду! — і залив увесь вогонь у багатті.

Злетів і знову прямісінько до імператорського палацу. Сів на віконці і знову кричить:

- Ку-ку-рі-ку! Імператоре, імператоре, віддай мою золоту монетку! Імператоре, імператоре, віддай мою золоту монетку!

Став імператор своїх слуг кликати:

- Гей, слуги! Хапайте півня! Киньте його у вулик. Нехай бджоли спокусають його до смерті.

Слуги схопили півника і кинули його у вулик. А півник сидить і примовляє:

— Журавлик, дзьобик, ковтай бджілок! Журавлина, дзьобик, ковтаю бджілку! — І він проковтнув усіх бджіл.

Злетів півник знову на вежу і закричав ще голосніше:

- Ку-ку-рі-ку! Імператоре, імператоре, віддай мою золоту монетку! Імператоре, імператоре, віддай мою золоту монетку!

Імператор і не знає, що робити далі.

— Несіть півня до мене, — каже він слугам. Ті схопили півника і принесли його до імператорського покоя. А півник розкрив свій дзьобик і закричав:

— Журавлик, дзьобик, випускай бджілок! Нехай вони жалять імператора.

І бджоли величезним роєм кинулися на імператора і давай його жалувати.

- Ой, ой, допоможіть! - Закричав імператор. - Я більше не буду жадібним! Несіть півня до імператорської скарбниці, і нехай він забирає свою монетку.

Слуги віднесли півника до скарбниці, півник стрибнув на купу золотих монет і наказав:

— Журавлик, дзьобик, ковтай монетки! Журавлина, дзьобик, ковтаю монетки. — І він проковтнув усю імператорську скарбницю.

Злетів і полетів до своєї господині. Прилетів і кричить:

- Ку-ку-рі-ку! Господине, я приніс тобі золотих монет.

Зраділа бідна жінка. Взяла вона гроші, купила півня на базарі цілий мішок солодких зернят, і вони почали жити багато і весело.