Колодязь на краю світу

Давним-давно жила бідна дівчина з мачухою. Раз дає їй мачуха решето і велить принести води з колодязя, що на краю світу.
- І дивися, — каже, — повне принеси.

Засмутилася дівчина: де знайти колодязь, що на краю світу, та й як воду зачерпнути решетом?

Пустилася, однак, у дорогу. Іде, і так у неї тяжко на серці. Кого не запитає, де та криниця, ніхто не знає, хоч назад повертайся. Раптом зустрілася їй згорблена старенька.
- Скажіть, будь ласка, — спитала дівчина, — ви не знаєте, як знайти криницю, що на краю світу?
- Знаю, доню, — ласкаво відповіла бабуся і показала їй дорогу до колодязя.
Подякувала дівчині, пішла, як було наказано. І знайшла колодязь, що на краю світу.

Але, звичайно, справа на цьому не скінчилася.
Черпає дівчина решіткою воду, а вода назад виливається, до того ж холодна-прехолодна. Скільки разів черпала – не порахувати.
Села дівчина на край криниці і заплакала.

Раптом чує, чийсь скрипучий голос питає:
- Що з тобою, люба дівчино?
Підняла вона голову: сидить поруч величезна жаба і очі на неї витріщає.
- Чого ти плачеш? — повторив той самий голос.
Зрозуміла дівчина – це жаба її питає.
- Як мені не плакати, — відповідає вона крізь сльози.

І розповіла жабі, як довго шукала колодязь, знайшла нарешті, та й не може води в решето набрати. А мачуха неодмінно наказала повне принести.
- Обіцяй виконати все, про що попрошу цієї ночі, - каже жаба. - І я допоможу твоєму горю.
- Як же ти можеш допомогти?
- Навчу решіткою черпати воду.

Вигляд у жаби був нестрашний. "Що поганого може зробити проста жаба?" - подумала дівчина і дала обіцянку.

Мохом заткни і глиною замаж, ось і виконаєш мачухи дурощі, - проквакала жаба і - плюх! - пірнула в темну холодну воду криниці, що на краю світу.

Зробила дівчина, як сказала жаба: нарвала моху, заткнула дірки в ситі і акуратно замазала глиною. Підсохла глина на сонці, зачерпнула дівчина холодно-прехолодної води, а вода й не виливається. Набрала повне сито і задоволена пішла додому.

Обернулася на прощання, глянула востаннє на колодязь, а жаба висунула голову і проскрипіла навздогін:
- Не забудь про свою обіцянку!
- Не забуду, - відповіла дівчина і знову подумала: Що поганого може зробити проста жаба?

Дорога назад здалася їй не такою довгою. Прийшла дівчина додому і принесла мачусі сито, повне води з криниці, що на краю світу.

Сидять обидві ввечері біля вогнища, раптом чують, хтось у низ дверей стукає. І чийсь голос каже:
- Двері відчини, моє сонце,
- Друг єдиний мій!
- Пам'ятаєш, про що біля криниці
- Ми розмовляли з тобою?
Мачуха, звісно, здивувалася, а дівчина одразу збагнула, хто до них завітав.

Розповіла все мачусі, та й каже:
- Раз обіцяла, маю виконати обіцяне. Іди відчини двері.

Встала дівчина, відчинила двері, а на ґанку, звичайно, жаба — величезна, мокра, вода з неї струмками ллється і сходами на дорогу тече.

Стрибнула жаба до кімнати, дівчина пішла до свого крісла, жаба — за нею. Вилупила на неї очі і скрипить:
- Візьми мене на коліна,
- Друг єдиний мій!
- Пам'ятаєш, про що біля криниці
- Ми розмовляли з тобою?

Не дуже приємно брати на коліна мокру, холодну жабу. А мачуха знову каже:
- Раз обіцяла, маю виконати обіцяне.

Сіла дівчина у крісло, взяла жабу до себе на коліна. А жаба така мокра, така холодна — дівчину холод до кісток пробрав, сукню з фартухом наскрізь промокли. Цілу годину так сиділи, потім жаба й каже:
- Скоріше мене нагодуй,
- Друг єдиний мій!
- Пам'ятаєш, про що біля криниці
- Ми розмовляли з тобою?

Нагодувати гостя – справа приємна. Встала дівчина з крісла, посадила туди жабу, а вода з неї так і тече — ціла калюжа натекла на підлозі. Плюхнула дівчина молока в блюдце, накришила хліба і нагодувала жабу.

Поїла гостя — і знову своє:
- Візьми мене з собою в ліжко,
- Друг єдиний мій!
- Пам'ятаєш, про що біля криниці
- Ми розмовляли з тобою?

Як не хотілося дівчині брати з собою в ліжко мокру, холодну жабу. А мачуха каже:
— Раз обіцяла, маю виконати обіцяне.

Нема чого робити, поклала дівчина жабу до себе в ліжко ближче до стінки, сама лягла з краєчку. Лежить, поворухнутися не сміє, боронь бог до холодної жаби доторкнутися.
Всю ніч очей не стуляла.

Щойно за вікном заблищало, прокинулася жаба і каже:
- Голову мені вирубай,
- Друг єдиний мій!
- Пам'ятаєш, про що біля криниці
- Ми розмовляли з тобою?

Почула дівчина ці слова, і так їй стало шкода бідну жабу. Нехай вона слизька і холодна, та незла: допомогла їй учора, навчила воду решетом черпати. Ні, не може дівчина відтяти їй голову.

А жаба знову затягла скрипучим голосом:
- Голову мені вирубай,
- Друг єдиний мій!
- Пам'ятаєш, про що біля криниці
- Ми розмовляли з тобою?

Знову не послухалася дівчина. Втретє проскрипіла жаба свою сумну пісню. Пішла дівчина за сокирою, посадила жабу на підлогу, полилися в неї з очей сльози, підняла сокиру і відрубала жабі голову.

І як ти гадаєш, що трапилося? Стоїть перед дівчиною замість жаби прекрасний принц. Взяв він її за руку і розповів свою історію: зла чаклунка перетворила королівського сина на жабу і сказала, що врятувати його може тільки одне: якщо знайдеться добра дівчина, яка цілу ніч виконуватиме накази мерзенної жаби. Добра дівчина знайшлася, і злі чари нарешті розсіялися. Одружилися вони і поїхали до замку короля-батька. Король на радостях влаштував бенкет на весь світ, стали молоді з того часу жити-поживати і радіти.