Казка про два гроші

Жив-був бідний єврей, такий бідний, що в нього майже ніколи не було ні хліба, ні дров. Ось одного разу взимку бідняк добув два гроші, приніс дружині і каже:
- Ось тобі два гроші, йди скоріше купи дров.

Дружина зраділа, побігла на базар, але всі просили за дрова набагато більше, ніж вона мала. Лише один селянин просив чотири гроші. Почала благати людей: позичіть мені два гроші, але ніхто не хотів позичити бідній жінці ці гроші.

Заплакала вона, заголосила:

- Що ж це, щоб через дві гроші на смерть замерзла ціла родина?

Але нікому до неї немає справи. Люди слухають і байдуже проходять повз.

Раптом підходить до жінки старий-престарий єврей і питає:
- Чого ти так плачеш, жінко?

Розповіла вона йому про своє горе.

Старий єврей (а це був не простий єврей, а сам Ілля-пророк) вийняв з кишені дві гроші, простяг їх і мовчки пішов.

Зраділа жінка, купила в'язку дров, принесла додому і розповіла чоловікові про те, що з нею сталося. Замість радіти, чоловік дуже розсердився на дружину.
- Що ти наробила, дурна! - кричить. - Чому ти відпустила старого? Це, мабуть, був Ілля-пророк!

Побігли вони на базар, шукали-шукали старого єврея, та де там...

Але залишив їм Ілля-пророк щастя. Дрова, куплені на його гроші, ніколи не закінчувалися.

Чим більше вони брали від того в'язання, тим більше дров ставало в сараї. Вони почали продавати зайві дрова, і що більше продавали, то більше додалося, тож бідняки незабаром розбагатіли.