Як Братик Кролик видоїв Матінку Корову

— Пам'ятаєш, як Братик Кролик обдурив старого Сарича і втік із дупла?

Ось пустився він додому веселий, ні дати ні взяти — сойка у горобиному гнізді.

Скаче, скаче і раптом так утомився — ноги й ті не слухаються. Біда як захотілося йому випити чогось. Він уже був майже вдома, дивись — Матінка Корова пасеться в полі. Він і вирішив спробувати тут щастя.

Кролик чудово знав, що Корова нізащо не дасть йому молока: не раз вона гнала його геть, навіть тоді, коли розхворілася Матінка Кролиха. Ось Братик Кролик потанцював, потанцював біля паркану і крикнув:

— Як живеш, Матінко Корова?

— Нічого, Братику Кролику.

— Як здоров'я, Матінко Корова?

— Та так: ні погано ні добре, Братику Кролику. А ти як поживаєш?

- Нічого Дякую. Трохи кісточки ломить, як прокинешся, — каже Кролик.

- Як дружина, дітки? — питає Матінка Корова.

— Та ні погано, ні добре. А як Брат Бик поживає?

- Так собі, - каже Матінка Корова.

— Бач, які фініки на цьому дереві, Матінко Корова, — каже Кролик. — От би їх скуштувати!

— Ну, та тобі не дістати їх, Братику Кролику.

— А ти, будь добра, бодни дерево, струси мені штучки дві-три, — каже Кролик.

Ну, Матінка Корова не хотіла відмовляти Браткові Кролику. Вона підійшла до фінікового дерева і стукнула його рогами - блям!

Але фініки були ще зелені, як трава, жоден не впав! Тоді Корова ще раз вдарила дерево — миттю! Жоден фінік не впав!

Тоді Корова позадкувала трошки, підбігла до дерева — бліп! Хоч би один упав!

Корова відійшла трохи подалі. Відійшла, закинула хвіст на спину та як розлетиться — керблям! - Об дерево.

Так розігналася та так боднула, що один ріг глибоко пробив дерево і в ньому застряг.

Корова — ні вперед, ні назад. А Братикові Кролику того й треба було.

— Виручай мене, Братику Кролику, — сказала Матінка Корова.

— Мені не добратися до твоїх рогів, — сказав Кролик. — Краще я збігаю за Братиком Биком.

І з цими словами пішов додому. Трохи згодом вернувся з дружиною та з усіма дітьми і, скільки їх було, кожен тягнув за цебром. У більших були великі відра, у менших - відра менше.

От оточили вони Матінку Корову — ну доїти її. Видоїли вщент. І великі доїли, і менші доїли. А як видоїли, Братик Кролик і каже:

— Усього доброго, Матінко Корова! Тобі сьогодні в полі ночувати. Не можна ж тобі ночувати недоєною! От я й подумав: треба видоїти тебе, щоб ти не мукала всю ніч.

Так і сказав Братик Кролик. А Матінка Корова все стояла і смикала головою, щоб вирватися, але ріг міцно засів у стовбурі.

Сонечко село, і ніч прийшла, а Матінка Корова все стоїть. Ось уже стало світати, подався ріг.

Вирвалася Матінка Корова, поскубла трави. «Ну стривай, — подумала Корова. — Ти, мабуть, прийдеш сюди подивитися на мене. Я вже з тобою розплачусь!

Стало сонце сходити; підійшла вона до дерева і вставила ріг назад у дірку.

Так, видно, коли паслася, схопила Матінка Корова зайвий пучок трави, бо тільки вставила вона ріг у дірку, дивись — а Братик Кролик сидить на паркані і дивиться на неї.

— Доброго ранку, — сказав Кролик. — Як почуваєшся, Матінко Корова?

Він зістрибнув із паркану і поскакав до неї ближче: ліппіті-кліпіті, ліппіті-кліпіті...

— Погано, Братку Кролику, зовсім нікуди, — сказала Матінка Корова. — Всю ніч промучилася. Ніяк не витягну ріг. Ось ухопив би ти мене за хвіст, я б вирвалася якось, Братику Кролику.

Тут Братець Кролик підійшов трохи ближче, але не дуже близько.

— Далі мені не можна, — сказав він. — Ти ж знаєш, я слабенький. Можу надірватися. Ану, Матінко Корова, ти тягни, а я піднатужусь!

Тут Корова вирвала ріг та як припустить за Кроликом! Помчали вони по дорозі; Кролик – вушка назад, а Корова – до землі роги, хвіст гачком. Кролик уперед поскакав, та раптом з розльоту — в кущ терни. Підбігла Корова до куща, а з-під куща голова стирчить — великі очі, як гудзики.

— Доброго дня, Матінко Корова! Чи далеко біжиш? — спитав Брат Кролик.

— Здрастуйте, Братику Великі Очі! - сказала Матінка Корова. — Не пробігав тут Братик Кролик?

— От тільки-но пробіг, — сказав Кролик. — Та стомлений такий, захеканий.

Тут Корова на всю спритність по дорозі, ніби пси за нею по п'ятах.