Вода безсмертя

У давнину цар Іскандер Дворогий завоював увесь світ. Але в одному з походів здолали його важкі рани, і він відчув наближення смерті. Покликав тоді Іскандер найвправніших лікарів і сказав:

- Прийшла моя смертна година. Але я не хочу вмирати. Я хочу жити і царювати вічно у завойованих мною країнах. Знайдіть ліки, які продовжили б моє життя на віки!

Довго думали наймудріші. Найдосвідченіші лікарі і нарешті порадили цареві іскандеру випити живої води з джерела. Що знаходиться в дальньому краї. Поголос стверджував. Що той. Хто спробує води з чудового джерела, житиме вічно.

Послухався Іскандер поради. Наказав покласти себе на ноші. І найшвидші воїни помчали владику до заповітного джерела.

А знаходилося чарівне джерело в тінистому і прохолодному гаю. Дерева своїми кронами вкривали його від палючих променів сонця. А густий колючий чагарник чагарник оберігав від спекотних вітрів.

Залишили воїни царя біля води. А самі пішли. Отямився Іскандер. Зачерпнув золотим ковшем води з джерела. Але не встиг піднести його до губ. Як перед ним виріс худий згорблений дід.

- Син Мій. - тихо мовив старий, - якщо ти ковтнеш води з цього джерела. то станеш безсмертним.

- Але я цього й хочу! - вигукнув здивований Іскандер.

- Не поспішай, сину мій, - зупинив його старий. - Спершу послухай, що я тобі розповім... Три тисячі років тому я завоював усі царства на землі. Весь світ лежав біля моїх ніг, і ніхто не смів підняти на мене очі. Отоді я і вирішив стати безсмертним. Щоб вічно наказувати народами та державами. Та випив води з джерела…. Але минуло всього сто років, народи повстали проти мене прогнали з трону. І коли я тепер наближаюся до людей і називаю їм своє ім'я, вони плюють мені в обличчя і називають мене грабіжником і вбивцею... тому що я, як це тепер робиш ти, чинив зло на землі.

Старий зник. А Іскандер у глибокому роздумі набрав у пляшечку чарівної води, сховав її на грудях і наказав воїнам нести себе додому.

Смертна година захопила Іскандера в дорозі. Поклали воїни царя у тіні трьох старих карагачів. Дістав Іскандер з грудей пляшечку, але не наважився випити воду безсмертя і виплеснув її на землю.

Століття минули. А три карагачі досі зеленіють у степу. Даруючи втомленим мандрівникам притулок та прохолоду.