Мафін пече пиріг (Енн Хогарт)

Стоячи перед дзеркалом, Мафін одягнув набекрень кухарську шапочку, пов'язав білосніжний фартух і з важливим виглядом пішов на кухню. Він задумав спекти для своїх друзів пиріг - не якийсь там, а справжній святковий пиріг: на яйцях, з яблуками, гвоздикою і різними прикрасами.

Усе необхідне він розклав на кухонному столі. Виявилося, що для такого пирога потрібно дуже багато: і кулінарна книжка, і миска, і олія, і яйця, і цукор, і яблука, і кориця, і гвоздика, і ще сила-силенна різних різниць.

- Тепер, якщо мене залишать у спокої, і ніхто не чіплятиметься до мене, я спечу добрий пиріг!

Але щойно він це сказав, за віконцем почулося гучне дзижчання і в кімнату влетіла бджола. У неї був дуже важливий вигляд, і в лапках вона несла баночку з медом.

- Мене прислала наша цариця! - сказала бджола, кланяючись. - Вона чула, що ти збираєшся пекти солодкий пиріг, і тому шанобливо просить тебе прийняти трохи меду. Спробуй, який це чудовий мед!

- Неодмінно, - сказав Мафін. - Подякуй своїй цариці. Але в рецепті нічого не сказано про мед. Там написано: «Візьміть цукор...»

- Ду-р-р-ни-ці! - сердито задзижчала бджола. - Її величність бджолина цариця не прийме відмови. Усі найкращі пироги робляться на меду.

Вона дзижчала так настирливо, що Мафін погодився взяти мед і покласти його в тісто.

- Я передам твою подяку її величності! - сказала бджола і, махнувши лапкою, полетіла у вікно.

Мафін із полегшенням зітхнув.

- Гаразд! - сказав він. - Сподіваюся, така крапелька меду не зашкодить пирогу.

- Так, так, мій хлопчику! Пиріг печеш? До-о-бре!

Це була папужка Поппі. Вона влетіла у вікно і сіла на столі.

- Так, так. Дуже до-о-о-бре. Але тобі необхідні свіжі яйця! Я щойно знесла для тебе яєчко ось у цю чашечку. Бери, і все буде гаразд, мій дорогий!

Мафін жахнувся, але він завжди намагався бути ввічливим із Поппі, тому що Поппі була дуже стара й дратівлива.

- Дякую, Поппі, - сказав він. - Тільки, будь ласка, не турбуйся: у мене вже є яйця для пирога. Курячі яйця.

Поппі дуже розсердилася: як він сміє думати, ніби курячі яйця кращі за папугові!

- Я зовсім не жартую, молодий Мафін! - закричала вона сердито. - У найкращі пироги завжди кладуть яйця папуг. Роби, як я тобі кажу, і не сперечайся! - І, залишивши чашечку з яйцем, вона полетіла геть, щось гнівно бурмочучи собі під ніс.

«Ну гаразд, - вирішив Мафін, - одне маленьке яєчко не може зашкодити пирогу. Нехай відправляється в тісто разом із медом. А вже далі я все робитиму за кулінарною книгою».

І Мафін пішов до буфету по цукор. Але тут пролунав веселий сміх, і, обернувшись, Мафін побачив двох маленьких негренят, Воллі та Моллі. Вони метушилися навколо миски з тістом: кидали в неї трошки того, трошки того, дрібку одного, шматочок іншого і помішували тісто, навіть не зазираючи до кулінарної книги.

- Послухайте! - закричав Мафін сердито. - Хто робить пиріг, ви чи я? У мене особливий рецепт, і ви все зіпсуєте!

Але Воллі та Моллі тільки розсміялися.

- Не сердься, Мафін, - затараторили вони. - Ми природжені кухарі, і в нас усе виходить само собою. Нам не потрібні ні кулінарні книжки, ні ваги, ні мірки. Ми кладемо всього потроху і гарненько розмішуємо, щоб було смачно. Ось і готово, Мафіне! Чудово! Тепер постав у духовку, і вийде чудовий пиріг. До побачення, Мафін!

Воллі й Моллі втекли, продовжуючи весело щебетати й злизувати солодке тісто з липких коричневих пальців.

- Тепер мені вже нічого робити з цим тістом! - зітхнув Мафін. - Залишається тільки поставити його в духовку і стежити за правильною температурою.

- Температурою? - пролунав позаду скрипучий голос пінгвіна Перігріна. Мені не почулося, молодий Мафіне, ти сказав «температура»? А чи розумієш ти значення цього слова? Звісно, ні! Але я тобі допоможу... Не хвилюйся і дозволь діяти мені!

Бідоласі Мафіну довелося доволі довго чекати, доки Перігрін метушився навколо плити, вимірюючи температуру, перевіряючи вимикачі, бурмочучи якісь незрозумілі Мафінові слова: «вимірювальна шкала», «ртуть», «перегрівання», «розжарення». Зрештою він засунув пиріг у духовку і, зачинивши дверцята, спритно повернув вимикач.

- Ну що ж, - сказав Мафін, - хоча мені й не дали самому зробити пиріг, зате я сам його прикрашу.

Він побіг у сад, і тут раптом йому спала на думку блискуча думка: а чи не прикрасити верхівку пирога бадиллям моркви? Воно дуже красиве і схоже на пір'ячко. Але коли Мафін зірвав із грядки зелений пучок бадилля, він раптом помітив молоденький бузковий чортополох. Він і його зірвав і, повеселівши, побіг зі своїм букетом додому.

Увійшовши в кухню, він обімлів. Перигріна не було, але зате прийшов страус Освальд. Освальд витягнув пиріг із духовки і нахилився над ним. Мафін причаївся і дивився. Освальд прикрашав пиріг пір'їнками зі свого хвоста... Ніздрі у Мафіна затремтіли, а з правого ока повільно потекла сльоза. Хіба це був той чудовий пиріг, про який він мріяв?

Освальд підняв очі й побачив ослика.

- Іди сюди, Мафін! - весело вигукнув він. - Я дізнався, що ти печеш пиріг, і вирішив мимохідь поглянути на нього. Я віднесу його на стіл, і ми будемо всі разом пити чай.

- Добре, Освальде!.. - сумно сказав Мафін, кидаючи на підлогу свій чудовий букет. - Нехай буде так. Я зараз прийду. Ось тільки зніму кухарську шапочку...

Тут він поворухнув вухами і несподівано виявив, що шапочки на голові немає. Куди вона могла зникнути? Він виглянув у вікно, пошукав під столом і навіть перевірив, чи немає її в духовці. Зникла! Від засмучення Мафін присів.

- Ой! - сказав він. - Згадав! Шапка впала в мене з голови в миску, але всі були так зайняті приготуванням мого пирога, що не помітили її, а я забув її вийняти. Знаєш, Освальде, - додав він, - мені зовсім не хочеться їсти. Але сподіваюся, що вам усім пиріг дуже сподобається. Піду трохи погуляю...