Було це давно-давно, коли ще на нашу землю нападали кочівники-печеніги. В одному місті жили дуже вродливі дівчата. Хороводи водили, пісень співали. Побачили це печеніги і вирішили захопити дівчат у полон. Підстерегли вони, коли загін воїнів залишив місто і пішов у похід, та й оточили місто з усіх сторін. Зрозуміли дівчата, що їм прийшов кінець і вирішили врятуватися, втекти з міста через підземний хід. Вийшли вони на широке зелене поле і кинулись тікати до лісу.

Та побачили їх вороги і оточили з усіх сторін. І звернулася тоді найвродливіша дівчина, донька воєводи, із проханням до матінки-землі:

Одного разу веселий Діоніс із галасливим натовпом менад і сатирів блукав лісистими скелями Тмола у Фригії. Не було у свиті Діоніса лише Силена. Він відстав і, спотикаючись на кожному кроці, сильно захмелілий, брів фригійськими полями. Побачили його селяни, зв'язали гірляндами з квітів і відвели до царя Мідаса. Мідас одразу впізнав учителя Діоніса, з пошаною прийняв його у своєму палаці й дев'ять днів вшановував розкішними бенкетами. На десятий день Мідас сам відвів Силена до бога Діоніса. Зрадів Діоніс, побачивши Силена, і дозволив Мідасу в нагороду за ту шану, яку він надав його вчителеві, вибрати собі будь-який дар. Тоді Мідас вигукнув:
- О, великий боже Діоніс, накажи, щоб усе, до чого я доторкнуся, перетворювалося на чисте, блискуче золото!

Коли Тесей прибув до Афін, вся Аттика була занурена в глибоку скорботу. Уже втретє прибували посли з Криту від могутнього царя Міноса за даниною. Важка й ганебна була ця данина. Афіняни повинні були кожні дев'ять років посилати на Крит сім юнаків і сім дівчат. Там їх замикали у величезному палаці Лабіринті, і їх пожирало жахливе чудовисько Мінотавр, з тулубом людини і головою бика. Мінос наклав цю данину на афінян за те, що вони вбили його сина Андрогея. Тепер втретє доводилося афінянам посилати на Крит жахливу данину. Вони вже спорядили корабель із чорними вітрилами на знак скорботи за юними жертвами Мінотавра.