Шоколадна дорога

Жили в Барлетті три маленькі хлопчики - троє братиків. Гуляли вони якось за містом і побачили раптом якусь дивну дорогу - рівну, гладеньку і всю коричневу.

- Із чого, цікаво, зроблена ця дорога? - здивувався старший брат.

- Не знаю з чого, але тільки не з дощок, - зауважив середній брат.

- І на асфальт не схоже, - додав молодший брат.

Гадали вони, гадали, а потім опустилися на коліна та й лизнули дорогу язиком.

А дорога, виявляється, вся була викладена плитками шоколаду. Ну брати, зрозуміло, не розгубилися - почали ласувати. Шматочок за шматочком - не помітили, як і вечір настав. А вони все наминали шоколад. Так і з'їли всю дорогу! Ні шматочка від неї не залишилося. Наче й не було зовсім ні дороги, ні шоколаду!

- Де ж ми тепер? - здивувався старший брат.

- Не знаю де, але тільки це не Барі! - відповів середній брат.

- І звісно, ми не в Молетті, - додав молодший брат.

Розгубилися брати - не знають, що й робити. На щастя, вийшов тут їм назустріч селянин, який повертався з поля зі своїм візком.

- Давайте відвезу вас додому, - запропонував він. І відвіз братів у Барлетту, просто до самого будинку.

Стали брати вилазити з візка і раптом побачили, що він весь зроблений із печива. Зраділи вони і, недовго думаючи, почали наминати його за обидві щоки. Нічого не залишилося від візка - ні коліс, ні голобель. Усе з'їли.

Ось як пощастило одного разу трьом маленьким братам із Барлетти. Ніколи ще нікому так не щастило, і хто знає, чи пощастить ще коли-небудь.