Грецька міфологія складалася впродовж кількох століть, передаючись із уст в уста, з покоління в покоління. До нас міфи дійшли вже в поезії Гесіода і Гомера, а також у творах грецьких драматургів Есхіла, Софокла, Еврипіда та інших. Ось чому їх доводилося збирати з найрізноманітніших джерел.
За міфами Стародавньої Греції можна відтворити картину світу в уявленні її стародавніх жителів. Так, згідно з грецькою міфологією, світ населяли чудовиська і велетні: велетні, одноокі циклопи (кіклопи) і могутні Титани - грізні діти Землі (Геї) і Неба (Урана). У цих образах греки уособлювали стихійні сили природи, які були підкорені Зевсом - Громовержцем і Хмарогоном, що встановив порядок у світі і став владикою Всесвіту.
Спочатку існував лише вічний, безмежний, темний Хаос, у якому полягало джерело життя світу: все виникло з Хаосу - і весь світ, і безсмертні боги, і богиня Земля - Гея, що дає життя всьому, що живе і росте на ній; і могутня сила, що оживляє все, Любов - Ерос.
Глибоко ж під Землею народився похмурий Тартар - жахлива безодня, повна вічної темряви.
Створюючи світ, Хаос породив Вічний Морок - Ереб і темну Ніч - Нікту. А від Ночі й Мороку походять вічне Світло - Ефір і радісний світлий День - Гемера (Імера). Світло розлилося по всьому світу, і стали змінювати один одного ніч і день.
Могутня, благодатна Гея породила безмежне блакитне Небо - Урана, що розкинувся над Землею, запанувавши в усьому світі. Гордо піднялися до нього високі Гори, народжені Землею, і широко розлилося вічно шумливе Море.
Після того, як від Матері-Землі відбулися Небо, Гори і Море, Уран взяв собі за дружину благодатну Гею, від якої в нього народилося шестеро синів - могутніх, грізних титанів - і шестеро дочок. Син Урана і Геї - титан Океан, що обтікає, подібно до безмежної річки, всю землю, і богиня Фетіда породили на світ усі річки, які котили свої хвилі до моря, а також морських богинь - океанід. Титан Гіпперіон і Тейя дали світові Сонце - Геліоса, Місяць - Селену і рум'яну Зорю - Еос. Від Астрея і Еос походять усі зірки, які горять на нічному небі, і всі вітри: північний вітер - Борей, східний - Евр, південний Нот і західний, ласкавий вітер Зефір, що несе рясні дощем хмари.
Крім титанів, могутня Земля породила трьох велетнів - циклопів з одним оком у лобі - і трьох п'ятдесятиголових сторуких велетнів - Гекатонхейрів, проти яких ніщо не могло встояти, бо їхня стихійна сила не знала меж.
Зненавидів Уран своїх дітей-велетнів і ув'язнив їх у надра Землі, не дозволяючи їм виходити на світ. Мати-Земля страждала від того, що її тиснув страшний тягар, ув'язнений у глибині її надр. Тоді вона викликала своїх дітей, титанів, щоб умовити їх повстати проти Урана. Однак титани боялися підняти руку на батька. Лише наймолодший із них, підступний Кронос, хитрістю скинув Урана, забравши в нього владу.
На покарання Кроносу богиня Ніч народила Таната - смерть, Еріду - розбрат, Апату - обман, Кер - знищення, Гіпноса - сон із кошмарними видіннями, Немезіду - помста за злочини - і багатьох інших богів, які внесли у світ Кроноса, що запанував на троні свого батька, жах, розбрат, обман, боротьбу і нещастя.
У самого ж Кроноса не було впевненості в міцності та довговічності своєї влади: він боявся, що його діти повстануть проти нього і його спіткає доля його власного батька Урана. У зв'язку з цим, Кронос наказав своїй дружині Реї приносити йому народжених дітей, п'ятьох з яких він безжально проковтнув: Гестію, Деметру, Геру, Аїда і Посейдона.
Рея, щоб не втратити й останньої своєї дитини, за порадою батьків, Урана-Неба і Геї-Землі, пішла на острів Крит, де в глибокій печері народила свого молодшого сина Зевса. Сховавши в печері новонародженого, Рея дала жорстокому Кроносу проковтнути замість сина довгий камінь, загорнутий у пелюшки. Кронос і не підозрював, що був обманутий своєю дружиною, в той час як Зевс ріс на Криті під наглядом німф Адрастеї та Ідеї, які вигодували його молоком божественної кози Амалфеї. Бджоли носили мед маленькому Зевсу зі схилів високої гори Дікти, а біля входу в печеру юні курети били мечами в щити щоразу, коли маленький Зевс плакав, щоб його плач ненароком не почув всев всевладний Кронос.
На зміну титанам прийшло царство Зевса, який переміг свого батька Кроноса і став верховним божеством Олімпійського пантеону; володарем небесних сил, який керує громами, блискавками, хмарами і зливами. Пануючи у всесвіті, Зевс давав людям закони і охороняв порядок.
В уявленні стародавніх греків Олімпійські боги були схожі на людей, і стосунки між ними нагадували стосунки між людьми: вони сварилися й мирилися, заздрили й втручалися в життя людей, ображалися, брали участь у війнах, раділи, веселилися й закохувалися. Кожен із богів мав певне заняття, відповідаючи за конкретну сферу життя:
- Зевс - володар неба, батько богів і людей.
- Гера - дружина Зевса, покровителька сім'ї.
- Посейдон - владика морів.Гестія - захисниця сімейного вогнища.
- Деметра - богиня землеробства.
- Аполлон - бог світла і музики.
- Афіна - богиня мудрості.
- Гермес - бог торгівлі та вісник богів.
- Гефест - бог вогню.
- Афродіта - богиня краси.
- Арес - бог війни.
- Артеміда - богиня полювання.
Люди на землі зверталися до богів - до кожного за його «спеціальністю», споруджували їм храми і, щоб умилостивити їх, приносили дари як жертвопринесення.
Згідно з грецькою міфологією, окрім дітей Хаосу, Титанів та Олімпійських богів, землю населяли й багато інших божеств, які уособлювали сили природи.
Так, у річках і струмках жили німфи Наяди, у морі - Нереїди, у лісах - Дріади і Сатири, у горах - німфа Ехо.
Життям людини розпоряджалися три богині-долі - Мойри (Лахесіс, Клото, Атропос). Це вони пряли нитку людського життя від народження до самої смерті і могли її обірвати, коли хотіли.
