Пустельна, дика місцевість на краю землі, у країні скіфів. Суворі скелі йдуть за хмари своїми гострими вершинами. Навколо - ніякої рослинності, не видно жодної трави, все голо і похмуро. Усюди височіють темні громади каміння, що відірвалися від скель. Море шумить і гуркотить, ударяючись своїми валами об підніжжя скель, і високо злітають солоні бризки.

Коли Прометей викрав для смертних божественний вогонь, навчив їх мистецтвам та ремеслам і дав їм знання, щасливішим стало життя на землі. Зевс, розгніваний вчинком Прометея, жорстоко покарав його, а людям послав на землю зло. Він наказав славному богу-ковалю Гефесту змішати землю і воду і зробити з цієї суміші прекрасну дівчину, яка мала б силу людей, ніжний голос і погляд очей, подібний до погляду безсмертних богинь.

На півночі Греції, у Фракії, жив співак Орфей. Чудовий дар пісень був у нього, і слава про нього йшла по всій землі греків.

За пісні полюбила його красуня Еврідіка. Вона стала його дружиною. Але щастя їхнє було недовговічним.

Одного разу Орфей і Еврідіка були в лісі. Орфей грав на своїй семиструнній кіфарі та співав. Еврідіка збирала квіти на галявинах. Непомітно вона відійшла далеко від чоловіка, у лісову глушину. Раптом їй здалося, що хтось біжить лісом, ламаючи сучки, женеться за нею, вона злякалася і, кинувши квіти, побігла назад, до Орфея.