Лісова баба

Раз проїжджала одна бідна служниця зі своїми панами через дрімучий ліс; і ось, коли вони були в самій його середині, вискочили раптом з лісової хащі розбійники і повбивали всіх, кого вдалося їм схопити. І загинули всі, тільки одна дівчина і встигла, вискочивши зі страху з карети, сховатися за деревом. Коли розбійники пішли зі своєю здобиччю, вона вийшла з-за дерева і побачила, яке лихо трапилося.

Заплакала вона гіркими сльозами і каже: Що ж мені тепер, бідній, робити? Не знаю я, як мені з лісу вибратися, адже тут жодної живої душі не знайти, мабуть, доведеться мені з голоду пропадати». Ось пішла вона шукати дорогу, але знайти її не могла, а тим часом уже завечоріло, і сіла вона під деревом, віддавши себе на волю Господню, і вирішила так тут і сидіти і нікуди не йти, що б там не сталося. Ось сидить вона, і раптом прилітає до неї білий голубок, тримаючи в дзьобі маленький золотий ключик. Поклав він їй ключик у руку і мовив:

— Бачиш, он стоїть велике дерево, є в ньому замочок, ти відімкни його цим ключиком, і знайдеш там багато всякої їжі, і не доведеться тобі тоді голодувати.

Підійшла дівчина до дерева, відкрила його тим ключиком і знайшла в маленькій мисочці молоко та білий хліб; накришила вона його в молоко, поїла і випила, наїлася досхочу і каже:

— Час уже такий, що й кури на сідало сідають, а я втомилася, ось настав час і мені теж лягти у свою постіль.

І прилетів знову білий голубок, і приніс у дзьобі другий золотий ключик, і промовив:

— Відімкни то дерево, і знайдеш ти в ньому собі ліжко.

Відімкнула вона дерево і знайшла гарне, м'яке ліжко. Помолилася вона богу, щоб охороняв її вночі, і лягла вона і заснула. Прилітає рано втретє голубок, приносить їй знову ключик і каже:

— Відімкни те дерево, і знайдеш ти в ньому сукні.

Відімкнула вона дерево і знайшла в ньому шиті золотом і прикрашені коштовним камінням сукні, яких не знайти в жодної королівни. Так і жила вона там до певного часу, і щодня прилітав голубок і доставляв їй все, що було їй треба; і то було тихе, гарне життя.

Але прилетів раз голубок і питає:

— Чи ти згодна мені надати одну послугу?

— Так, я охоче зроблю тобі послугу, — сказала дівчина.

І промовляв тоді голубок:

— Я поведу тебе до невеликої хатинки, ти увійди до неї і побачиш там біля осередку стару; вона скаже тобі «привіт», але ти їй не відповідай, хоч би що вона робила; по праву руку від неї будуть двері, ти відчини їх і зайди в кімнату; лежатиме там безліч різних кілець, і будуть серед них чудові обручки з блискучим камінням, але ти їх не чіпай, а вибери собі найпростіше і принеси його мені якнайшвидше.

Пішла дівчина до хатинки, підійшла до дверей, бачить — сидить там бабуся; здивувалася вона, побачивши дівчину, і каже:

— Доброго дня, дитино, — та вона їй нічого не відповіла і пішла прямо до дверей.

- Ти куди? — гукнула стара, схопила її за спідницю й хотіла втримати. — Це мій дім, сюди на мою волю ніхто входити не сміє.

Але дівчина, не сказавши жодного слова, вирвалася від неї і увійшла просто до кімнати. І лежало там на столі безліч різних кілець, вони сяяли і сяяли; і стала дівчина ритися в купі кілець, шукаючи найпростішого, але такого вона знайти ніяк не могла. Ось шукає вона обручку і раптом помічає, що стара жінка йде, крадучись, із кімнати, тримаючи в руках пташину клітку. Підійшла тоді дівчина до неї, взяла в неї з рук клітку, підняла її, подивилася, бачить — сидить у ній птах і тримає у дзьобі просте кільце. Взяла дівчина ту каблучку, зраділа, кинулася з тієї хатинки тікати, думаючи, що ось-ось прилетить за кільцем білий голубок; але він не прилітав. Притулилася тоді дівчина до дерева і почала білого голубка чекати. Ось стоїть вона біля дерева, і стає воно раптом гнучким і схиляє вниз свої гілки. І раптом обвилися гілки навколо неї, і вони стали руками; озирнулася вона, бачить — звернулося дерево до прекрасного юнака, він обійняв її, ніжно цілуючи, і сказав:

— Ти звільнила мене від закляття та від влади старої, злої відьми. Вона обернула мене в дерево, але щодня я бував по кілька годин білим голубом, і поки кільце було в неї, я не міг повернути своє людське обличчя.

І звільнилися від злого закляття заразом і його слуги та коні, що були теж звернені в дерева, — і стояли вони тепер поряд із дівчиною. А потім поїхали вони до нього в королівство, адже був той юнак королевичем, і побралися вони і стали жити та поживати приспівуючи.