Були два брати: один великий багач, а другий бідний, такий бідний, що і шерстини не мав коло хати, худобини. Прийшов до брата і просить молока. У брата є тридцять корів, але молока дати не хоче. Заслабло якось у того багача теля. Хотів уже його різати, та прийшов бідний брат і випросив від нього теля собі.

Один вівчар вмів грати на пищалці. Як тільки заграє, то завжди приходять до нього дванадцять повітруль і починають танцювати.

Одну з цих повітруль вівчар покохав і хотів її взяти собі за жінку. Але ніяк не міг її спіймати, бо всі вони як потанцюють, так і зникнуть разом. Не знав вівчар, що робити, і вирішив піти до баби-босоркані. Розповів їй, як повітрулі ходять до нього танцювати і що одну з них він хотів би взяти собі за жінку, але не знає як.

Жив собі один бідняк, якого звали Миколою. Мав він лише стару хату, а в тій хаті повно дітей.

Одного разу пішое Микола з жінкою в ліс: він – по дрова, жінка – по гриби. Коли дивляться – багач, у котрого Микола мало не задарма цілий рік служив, веде з ярмарку корову.