Чарівний рог

У давнину жив у Англії один лицар. На щиті у нього було зображено страшний крилатий дракон, але, як ви зараз самі побачите, це йому не допомогло.

Одного разу лицар полював далеко від Глостера і заїхав у ліс, де водилося багато кабанів, оленів та інших диких звірів. У лісі посеред галявини стояв горбок, дуже невисокий, на зріст людини. На ньому завжди відпочивали лицарі та мисливці, коли їх, бувало, мучить спека чи спрага.

Але місце це було не просте, а чарівне. Піднятися на пагорб можна було лише самотужки, без супутників.

Коли лицар їхав лісом і був уже неподалік чудового пагорба, йому зустрівся дроворуб. І лицар почав його розпитувати про цей пагорб.

— Піднімися на пагорб поодинці, — порадив лицарю дроворуб, — і скажи, ніби кажеш комусь:

"Хочу пити!" І одразу перед тобою постане підчаший зі світлим ликом і в багатому темно-червоному одязі. Він простягне тобі великий ріг, прикрашений золотом і самоцвітами, як у давнину прикрашали роги наші предки. Ріг буде до країв сповнений невідомим запашним напоєм. Відпий його, і зразу ж покинуть тебе спрага і втома і, якщо ти вибився з сил, сили повернуться до тебе. А коли ти осушиш ріг до дна, виночерпий простягне тобі рушник обтерти рота і, не чекаючи ні питань, ні подяки, зникне.

Лицар із крилатим драконом на щиті тільки посміявся розповіді дроворуба.

«Невже знайдеться такий дурень,— подумав він,— що колись побачивши такий прекрасний ріг, не спробує ним заволодіти!»

Того ж дня лицар повертався з полювання втомлений; його мучили спека і спрага, і він згадав про чудовий пагорб і чарівний ріг. Він відіслав своїх супутників і, як навчив його дроворуб, один піднявся на пагорб і голосно сказав:

- Хочу пити!

І одразу, як і передбачав дроворуб, з'явився підчаший у темно-червоному одязі і простяг йому великий ріг, усипаний коштовним камінням.

Жадібність охопила лицаря, коли він побачив цей скарб. Він схопив ріг і лише відпив, як у жилах його запалала кров і вирішив викрасти ріг.

І ось він випив увесь напій до краплі, але замість того, щоб повернути ріг підчашому, як личило благородному лицарю, кинувся вниз з пагорба і кинувся тікати.

Тепер послухайте, яка доля спіткала цього лицаря, що носив на своєму щиті крилатого дракона, але втратив свою лицарську честь і вкрав чарівний ріг!

У ті часи сам граф Глостерський не раз піднімався на чудовий пагорб, щоб угамувати спрагу з чарівного рогу і відпочити. І ось він дізнався, що безчесний лицар порушив цей добрий звичай. Граф напав на викрадача в його замку і вбив його в чесному бою, а чарівний ріг забрав. Але нажаль! — граф не повернув скарби чарівнику-підчашому, а віддав його своєму государю та повелителю королю Генріху Старшому.

І з того часу, хоч цілий день стійте на чарівному пагорбі і повторюйте: «Хочу пити!», — вам не пощастить випити з чарівного рогу.