Три бажання

Все це сталося давним-давно. Жив у дрімучому лісі бідний дроворуб. Щодня він ходив у ліс валити дерева. Ось якось зібрався він, як завжди, до лісу. Дружина наповнила його торбинку їжею і повісила йому через плече повну сулію, щоб дроворуб міг перекусити і випити в лісі.

Цього дня дроворуб хотів звалити могутній старий дуб.

Чимало міцних дощок вийде з нього, - думав він.

 Ось підійшов він до старого дуба, витяг сокиру і так замахнувся, ніби одним ударом сподівався повалити могутнє дерево.

Але не встиг ударити, як раптом почувся з самого дуба жалібний голосок і перед ним постала фея. Вона попросила дроворуба пощадити старий дуб. Ну і здивувався дроворуб, навіть злякався! І рота не зміг відкрити, щоб вимовити хоч слівце. Нарешті очуняв і пробурмотів:
- Ну що ж, я виконаю твоє прохання.
- І для тебе так краще буде, - сказала фея. - Я вам з дружиною віддячу за це: нехай виконаються ваші перші три бажання!

Тут фея зникла, а дроворуб вирушив додому, з торбинкою за плечима і з пляшкою на боці.

Шлях у нього був далекий, і всю дорогу він не переставав дивуватися з того, що з ним трапилося. Коли він дістався нарешті додому, на думці він мав лише одне: посидіти б зараз та відпочити. Може, це були знову витівки феї, хто знає? Так чи інакше, сів він біля вогню і тільки сів, як відчув страшний голод, хоч до вечері було ще далеко.
- Чи нема в тебе поїсти, моя господиня? - звернувся він до дружини.
- Години через дві буде, - відповіла дружина.
- Ех, - зітхнув дроворуб, - ось би мені зараз кільце кров'яної ковбаси, та товстіше!

І не встиг він це вимовити, як раптом – шльоп! - у камин впало ціле кільце кров'яної ковбаси, та такий, що пальчики оближеш.

Здивувався дроворуб, а його дружина втричі більше здивувалася.
- Це що таке? - каже.

Тут дроворуб згадав, що з ним трапилося вранці, і виклав усю історію дружині, від початку до кінця. Але що далі він розповідав, то злішала дружина, а як дійшов до кінця, так і зовсім вибухнула:
- Ах ти, дурень такий! Набитий дурень! Щоб кров'яна ковбаса твоя до носа приросла!

І не встигли вони обидва оком моргнути, як кров'яна ковбаса вискочила з каміна і приросла до носа дроворуба.

Він смикнув за ковбасу, не відривається; дружина смикнула, не відривається. Смикали-смикали, а ковбаса все не відривається - приросла міцно-міцно.
- Що ж тепер робити? - Запитує дроворуб.

І тут він збагнув, що в нього залишилося ще одне бажання - третє і останнє! І він, не втрачаючи жодної секунди, побажав, щоб кров'яна ковбаса відскочили від його носа.

Шльоп! - і ковбаса вже лежала перед ним на столі.

І якщо дроворубові і його дружині так і не довелося кататися в золотій кареті та одягатися в шовк і оксамит - що ж, на вечерю їм дісталася така смачна кров'яна ковбаса, що пальчики оближеш.