Немейський лев (1 подвиг Геракла)

З того дня, як царевич Еврисфей народився, він був оточений турботою і ласкою. Правда ні розуму, ні сили, ні хоробрості природа йому не дала, але владою обдарувала чималою. Коли помер Сфенел, ще молодий Еврісфей успадкував владу батька і став царем усієї Арголіди.

Оточений натовпом придворних, Еврісфей гордовито прийняв Геракла.

"Клятвою Зевса, - сказав він, - мені вручена влада над усією Арголідою і, перш за все, над усіма нащадками Персея, серед яких я за походженням старший. Кожен служить мені, чим може. Тобі боги дали силу, ти будеш служити мені силою". У нашій землі є славний храм Зевса в Німеї, але останнім часом паломники вже не відвідують його з колишньою старанністю, їх лякає жахливий лев, який вибрав собі місцезнаходженням немейський гай, наказую тобі очистити від цього непроханого гостя землю Немії. твоє діло. Але знай, що меч і спис тобі навряд чи допоможуть, бо лев цей, породжений Тифоном і Єхідною, має славу невразливого». Мовчки вислухав Геракл царя Еврисфея, тільки головою кивнув на знак згоди.

Того ж дня, залишивши Йолая в Мікенах, Геракл пішов до Немея, щоб здійснити свій перший подвиг — убити Немейського лева.

Тишею і запустінням зустріла Геракла земля Немеї: на полях росли одні бур'яни, виноградники засохли. Такий великий був страх перед жахливим левом, що жителі міста боялися покидати свої оселі. Спробував було Геракл дізнатися дорогу до логовища лева, але чув тільки одну відповідь: "Лев сам знайде тебе, як ти увійдеш до лісу". Не вірили люди, що смертний, хоч би яким могутнім героєм він був, зможе перемогти жахливого звіра.

Довго шукав Геракл лісистими схилами і глухими ущелинами лігва лева. Тільки надвечір, почувши грізне гарчання, що виходило з похмурої печери, зрозумів Геракл: час поєдинку з чудовиськом настав.

Повільно, злісно поводячи очима і з силою хльостаючи себе хвостом з боків, з печери вийшов величезних розмірів лев. Тієї ж миті три стріли Геракла заспівали в повітрі і відскочили від твердої, як бронзовий панцир, шкури чудовиська. Лев присів, готуючись до смертельного стрибка, але син Зевса встиг випередити його: як блискавка майнула важка палиця Геракла і її нищівний удар припав прямо в голову звіра. Лев упав, але відразу підвівся і кинувся на груди Геракла. Зімкнулися могутні руки Геракла на лохматій шиї, стиснули, і відпустили тільки тоді, коли лев уже був мертвий.

Туша лева була така велика, що Геракл не захотів нести її в Мікени. Він здер із лева шкуру разом із головою, скинув із плечей стару шкуру кіферонського лева, яку він носив з ранньої молодості, і вдягнув нову — невразливу для копій і стріл шкуру лева Немейського.

З криком розбігалися люди побачивши Геракла з вишкіреною лев'ячою пащею на голові, а цар Еврисфей, забившись дальній кут тронної зали, кричав: "Іди! Іди! І надалі не смій наближатися до мого палацу! Мої накази тобі буде передавати глашатай!"