Казка про 13 мух

Жив колись у Муне-дю-Ур ткач - нероба, яких мало. Ніхто ніколи не чув, щоб його верстат стукав. І все-таки цей ткач не мав собі рівних і встигав наткати до терміну стільки тонкого і красивого полотна, скільки йому замовляли.

Ніколи він не перекопував свого саду. Ніколи не обробляв землі. Ніколи не доглядав за виноградником. І все-таки щороку врожай у нього бував у тринадцять разів більшим, ніж у його сусідів.

Дружина ткача диву давалася, як це в нього виходить. Вдень і вночі вона випитувала його, стежила за ним. Але і через сім років після весілля вона знала не більше, ніж у перший день.

Одного ранку, в день святого Мартіна, ткач, прокинувшись, сказав дружині:

- Дружино, мені потрібно сходити в Лектур на ярмарок. Постережи будинок, поки я не повернуся.

- Будь спокійний, чоловіче, вже я постережу на совість.

Ткач пішов. А дружина потихеньку пішла за ним слідом, ховаючись за дерева і огорожі. Коли ткач дійшов до гайки, він вийняв щось із кишені, поклав під кущ ялівцю, а сам пішов далі. Не минуло й п'яти хвилин, як дружина знайшла заховану річ - це був горіх завбільшки з індиче яйце, і в ньому хтось дзижчав:

- Ж-ж-ж, відкрий горіх! Ж-ж-ж, давай роботу! Ж-ж-ж, відкрий горіх!

Дружина схопила знахідку і бігом повернулася додому. Весь час вона чула:

- Ж-ж-ж, давай роботу! Ж-ж-ж, давай роботу! Ж-ж-ж, відкрий горіх!

Нарешті дружина відкрила горіх. І одразу ж із нього вилетіли тринадцять мух і закружляли по кімнаті:

- Ж-ж-ж, давай роботу! Ж-ж-ж, давай роботу! Ж-ж-ж, давай роботу!

Тоді дружина, перелякавшись, наказала:

- Мухи, поверніться в горіх.

Тринадцять мух одразу ж повернулися в горіх. Але вони продовжували дзижчати:

- Ж-ж-ж, відкрий горіх! Ж-ж-ж, давай роботу! Ж-ж-ж, відкрий горіх!

Втративши терпіння, дружина віднесла горіх під той кущ ялівцю, куди сховав його ткач. Увечері, коли повернувся чоловік, дружина за вечерею сказала йому.

- Чоловіче, тепер-то я знаю робітниць, які все за тебе роблять: це тринадцять мух, і сидять вони в тебе в горісі завбільшки з індиче яйце.

- Дружино, ти відгадала. Ну, раз ти знаєш моїх робітниць, наказуй їм усе, що заманеться. Вони будуть тебе слухатися, як слухаються мене.

З цього дня дружині ткача залишалося тільки сидіти склавши руки, відкривати горіх та наказувати. Яка б не була робота, тринадцять мух виконували її за одну хвилину.

Потім вони поверталися в горіх, який господиня ховала в себе під подушкою, і дзижчали:

- Ж-ж-ж, відкрий горіх! Ж-ж-ж, давай роботу! Ж-ж-ж, відкрий горіх!

Від постійного цього дзижчання дружина ткача часто виходила з себе. Зі злості вона давала тринадцяти мухам найважчі доручення. Але якою б не була робота, вони робили її в одну хвилину.

Потім вони відразу поверталися в горіх, який господиня ховала в себе під подушкою, і починали дзижчати.

- Ж-ж-ж, відкрий горіх! Ж-ж-ж, давай роботу! Ж-ж-ж, відкрий горіх!

Одного разу дружина ткача не витримала. Вона відкрила горіх і крикнула:

- Мухи, ось вам шість сит, шість решіт і дірява бочка. Летіть до річки Жер і принесіть сюди всю воду.

В одну хвилину річка Жер пересохла до дна, а весь Му-не-дю-Ур вкрився водою, і одразу ж тринадцять мух повернулися до горіха, який їхня господиня ховала в себе під подушкою, і зажужжали:

- Ж-ж-ж, відкрий горіх! Ж-ж-ж, давай роботу! Ж-ж-ж, відкрий горіх!

- Чоловіче, - закричала дружина, позеленівши від злості, - ці мухи вженуть мене в труну! Прибери ти їх!

- Будь по-твоєму, дружино. Мухи, летіть геть!

- Ж-ж-ж, заплати за роботу! Ж-ж-ж, ми полетимо! Ж-ж-ж, заплати за роботу! Ж-ж-ж, ми полетимо!

- Мухи, он летять тринадцять круків, тринадцять круків летять над лісом Рам'є. Візьміть їх собі в нагороду за працю.

Тринадцять мух полетіли, прихопивши з собою тринадцять круків, і ткач із дружиною більше ніколи, ніколи їх не бачили.