Гном з-під пічки (естонська казка)

Господар велів кухареві наготувати смачної їжі. Поставив кухар великий казан, поклав у нього багато баранини. Сам сидить, вогонь роздмухує.

Раптом з-під підлоги, з-під печі вилазить гном і просить:
- Голубчику, дай баранинки! Охляв від голоду.
- Не можу, - каже кухар, - у нас у самих ротів багато.
- Тоді хоч підливочки дай! - каже гном.
- Підливки, так і бути, візьми! - сказав кухар і зачерпнув гному кухарку підливки.

Узяв гном кухарку в руки, і не встиг кухар озирнутися, як маленький ненажера в одну мить виїв увесь казан і зник.

Злякався кухар не на жарт, пішов господарю скаржитися, про гнома розповідати. Господар не повірив, але кухар душею й тілом заприсягся, що жодного слівця не вигадав. Тоді пан насупився і звелів знову покласти в казан баранини.

- А якщо, - каже, - цей гном з'явиться, дай йому кухаркою по лобі.

Поклав кухар баранини, сидить, вогонь роздмухує.

Раптом знову з-під підлоги, з-під печі з'являється гном і просить підливи.
- Не можу, - сказав кухар. - Не веліли мені. Велено тебе кухаркою по лобі стукнути.
- Не бий мене, голубчику, - попросив гном. - Пожалій нас із дружиною. Вона в мене захворіла. Нікому тепер обід приготувати, води принести. Налий мені в цей мішечок підливки - бачиш, який він маленький? Я дружині віднесу, нехай одужує.

Повірив йому кухар. Вирішив, що вдруге не обдурить - є ж у нього совість. Та й соромно відмовити в такій краплі: мішечок-то крихітний був. І дав гному поварешку. Мовляв, чи багато треба його хворій дружині.

І ось дива - миттю вся баранина з казана зникла в крихітному мішечку, і гном пропав.

От горе!

Пішов кухар весь у сльозах до господаря. Ох і розсердився ж господар, із себе вийшов. Велів знову покласти в казан баранини, але сказав, що втретє такого не пробачить - вижене.

- Прибий, - каже, - на місці цього шахрая, якщо він знову сунеться.

Знову поставив кухар казан, а гном знову заявляється.

Схопив кухар кухарку і закричав:
- Іди геть! Мені тебе на місці велено прибити!

- Не вбивай мене, голубчику! Ти й сам можеш у нужді опинитися. Тоді відразу про мене згадай. Дружина моя померла, бідна, а дитинка голодна: нікому нас нагодувати. Дай хоч півкухарки підливки для мого дитинчати.

Кухар був великий добряк. Шкода йому стало гном'ячого дитинчати. «Чи багато, - думає, - з'їсть такий малюк?»

І простягнув гному кухарку.

Але казан і цього разу миттю спорожнів, а гном зник.

Бідному кухареві тільки й залишалося, що йти за розрахунком.
- Гном знову все вкрав, - говорив він господареві, а в самого голос тремтить.

- Пішов геть, негідник! - заволав господар. - Щоб завтра ж уранці ти вимітався з усіма своїми пожитками! Якби ти не був таким хорошим кухарем, я б тебе й до ранку не залишив!

І кличе управителя.
- Приготуй, - каже, - печеню! А якщо гном сунеться, прибий його тут же!
- Гаразд, - каже управитель, - не турбуйтеся, ваша милість!

І пішов ставити котел.

Гном знову, звісно, вилазить і підливки просить. А управитель тільки того й чекав.
- Підливки, - закричав, - шахрай?

І гепнув його кухаркою по лобі. Бідний гном так і покотився під піч. Врятував управитель печеню, подає панові.
- Я, - каже, - цьому шахраєві всипав! Вже більше не сунеться...

А кухар зібрав уранці свої дрібнички, звалив вузол на спину, пішов геть. І тут гном з-під підлоги, з-під печі вискакує. Уся голова рушником обв'язана.
- Гей, - каже, - приятель! Ти що ж прощатися не хочеш? Адже я тобі припас дещо на дорожку. Зайди до мене в хату.

Поліз кухар під піч. Як вліз, сам не знає, але все ж зумів. Вліз, а там такі палати - не гірші за панські. І всяких дивовиж повно.

Пройшли вони всі покої, прийшли в комірчину. Бере гном із полиці коробочку і каже:
- Ось, милий, це тобі в нагороду за твою доброту. Якщо в тебе трапиться якась нестача, постукай пальцем у цю коробочку і скажи, що тобі потрібно. Усе буде миттю!

Взяв кухар коробочку, сказав гному спасибі, поліз назад на кухню. А там якраз управитель.

Бере кухар коробочку, стукає в неї пальцем і каже:
- А ну, дорогенька, збери мені їжі на доріжку!

І звідки не візьмись з'являється торбинка, а в ній всяка-всяка їжа. Сподобалося це кухареві, він ще дечого зажадав, і все йому було. Керуючий навіть рот роззявив.
- Ну й коробочка! - каже. - Де роздобув таку?

Кухар сказав де. Потім склався і пішов. А керуючий думає:
«Хочу коробочку! Вже я підлещуся до цього гнома, замолю свій гріх! Треба скоріше баранини наварити!»

Наварив він баранини, сидить, чекає на гнома, а того як на зло немає.
- Гей, підпічник! - кличе управитель. - Заходь, милий, у гості!

Почув це гном, виліз.
- Тобі чого? - каже. - Їжі в мене вистачає - мені кухар на тиждень дав.
- А ти свіжого спробуй, - вмовляє управитель. - Може, більше сподобається.

Спробував гном свіжого.
- Дякую, - каже. - Смачно. Ходімо, я тобі віддячу.

Полізли вони під піч. Схопив управитель коробочку і мерщій назад - на кухню.

Навіть спасибі не сказав - так поспішав. Побіг мерщій до господаря, почав хвалитися, що зараз у них усе буде, чого вони захочуть. І давай бити в коробочку. Тільки стукнув, а звідти як вискочить гном із залізною палицею і ну дубасити пана з управителем. До непритомності побив.

А сам тут же зник. І коробочка теж зникла. Тільки їх і бачили.