Було це давно-давно, коли ще на нашу землю нападали кочівники-печеніги. В одному місті жили дуже вродливі дівчата. Хороводи водили, пісень співали. Побачили це печеніги і вирішили захопити дівчат у полон. Підстерегли вони, коли загін воїнів залишив місто і пішов у похід, та й оточили місто з усіх сторін. Зрозуміли дівчата, що їм прийшов кінець і вирішили врятуватися, втекти з міста через підземний хід. Вийшли вони на широке зелене поле і кинулись тікати до лісу.

Та побачили їх вороги і оточили з усіх сторін. І звернулася тоді найвродливіша дівчина, донька воєводи, із проханням до матінки-землі:

З ранку до вечора приходили люди до Сварога і Берегині, щоб побачити хатину, піч і жорна, скуштувати диво, що зветься хлібом і схоже на Сонце.

І Сварог нічого не приховував від людей, все показував і пригощав хлібом: "Ми хочемо мати піч і пекти хліб".

А Сварог їм сказав: "Спочатку побудуйте хати, виходьте зі своїх печер і тягарів. Пора вже перестати нудитися в темряві і холоді. Настав час жити у світлому домі..."