Золоте серце

Жив собі цар Золотодар і мав він трьох дочок. По­кликав їх до себе і дав кожній по три золоті монети:

- Купіть собі, що бажаєте.

Зраділи царівни і мерщій побігли в місто. Най­старша царівна купила чудові персні і натягла собі на пальці. Середульша царівна купила коштовні сук­ні, вишиті золотом. А найменша царівна не знала, що вибрати. Іде містом, роздивляється, аж назустріч — заплакана жінка.

- Чого ви, тітонько, плачете? — спитала царівна.

- Як же мені не плакати, коли моя хата згоріла?

- То візьміть ці дві монети. За них нову збудуєте.

Пішла царівна далі, бачить — малі діти плачуть.

- Чого ви, дітоньки, плачете?

- Як же нам не плакати, коли мама захворіла?

- Нате вам монету, купіть ліки, мама й одужає.

Тоді зустріла босу сиріточку, сумну-пресумну. Вже не мала що їй дати, то ласкаво пригорнула, по­гладила по голівці — сиріточка й засміялася.

Вернулася найменша царівна до палацу, нічого не купивши. А цареві цікаво, що його дочки придбали. Послав він слуг стежити.

- У найстаршої царівни - золоті персні, — сказали цареві слуги.

- У середульшої царівни - золоті сукні.

- А в найменшої царівни - золоте серце!