Як Братик Кролик перехитрив Братика Лиса

— Дядечку Рімусе,— запитав Джоель увечері, коли старий ніби нічим не був зайнятий,— скажи, коли Лис упіймав Кролика Чучелком, він не вбив його і не з'їв?

— Хіба я не розповідав тобі про це, друже? Так, я ж сонний був, і в голові у мене все сплуталося, і мама якраз покликала тебе. Про що ми тоді говорили? Пам'ятаю пам'ятаю. Ти, ніяк, і очі вже треш?

Ні, плакати по Братику Кролику постривай. Дарма, чи що, він був такий спритний? Ти послухай, що буде далі.

Приклеївся, значить, Братик Кролик до Чучелка, а Старий Лис ну кататися землею, ну реготати. А потім каже:

— Здається мені, Братику Кролику, цього разу я тебе впіймав. Може, я й помиляюся, але мені здається, що спіймав. Ти все тут скакав і потішався з мене, але тепер кінець твоїм жартам. І хто просив тебе лізти не в свою справу? І навіщо здалося тобі це Чучело? І хто це приліпив тебе до нього? Ніхто, ніхто в цілому світі! Ніхто не просив тебе, а просто ти сам узяв і вліпився в це Чучело! І сам ти у всьому винен, Братику Кролику! Так і треба тобі, так і сидітимеш, поки я не наберу хмизу і не запалю його, бо я, звичайно, засмажу тебе сьогодні, Братику Кролику.

Так сказав Старий Лис.

А Кролик відповідає так смирно, слухняно:

— Роби зі мною що хочеш, братику Лисе, тільки, будь ласка, не надумай кинути мене в цей кущ терни. Жар мене, як хочеш. Братику Лисе, тільки не кидай мене в цей терновий кущ.

— Мабуть, надто багато метушні з багаттям, — каже Лис. — Мабуть, я краще, повішу тебе, Братику Кролику.

— Вішай, як хочеш високо, Братику Лисе, — каже Кролик, — аби ти не надумав кинути мене в цей кущ терну.

— Мотузки ж у мене немає, — каже Лис, — тож, мабуть, я втоплю тебе.

— Топи мене так глибоко, як хочеш, Братику Лисе, — каже Кролик, — тільки не кидай мене в цей терновий кущ.

Але Брат Лис хотів розправитися з Кроликом жорсткіше; — Ну,— каже,— раз ти боїшся, якраз і кину тебе в кущ терни.

- Де тобі! — каже Брат Кролик. — З Чучелком я надто важкий, не докинеш.

Схопив Лис Кролика за вуха та як струсить! Відклеїлося, упало Чучелко.

— А ось і добро, — каже Лис.

Як розмахнеться, як кине Кролика в серце тернового куща, навіть тріск пішов.

Встав Лис на задні лапи, дивиться, що буде з Кроликом. Раптом чує — кличе хтось. Дивись — там, на пагорбі. Братик Кролик на колодці, нога на ногу, сидить-сиджує, смолу з вовни вичісує тріскою.

Зрозумів тут Лис, що знову лишився в дурнях. А Братику Кролику позлити його закортіло, він і кричить:

— Терновий кущ — мій рідний дім. Братик Лис! Терновий кущ — мій рідний дім!

Схопився і зник, як цвіркун у золі.