Лис і вовк

Понадився в череду жадібний вовк. Щодня він ніс по кілька овець. Але цього йому було мало, і він навідувався до курника.

Неподалік жив спритний і хитрий лис. Харчувався він курями. Через вовка, що поїдає курей, лисицю доводилося часто голодувати. Підстеріг раз лис вовка і каже:

- Вовче, всі барани села належать тобі, щодня несеш ти по дві вівці, то цього тобі мало, ти ще й нашу частку - курей забираєш.

- Лисе, - відповідає вовк, - як це ти наважуєшся розмовляти зі мною в такому тоні? Що хочу, те й роблю. Захочу і тебе з'їм.

- Вовче, - каже лис, - ти сильніший і можеш з'їсти мене. Але я ж не ликом шитий. Я - лис і можу пригвоздити твій язик до стіни і зробити з тобою, що забажаю.

- Лисе, я б з'їв тебе зараз, але не голодний, - розгнівався вовк. - Цікаво, як можеш ти, такий слабкий звір, зробити таке зі мною?

– Не сила головне. Найважливіший розум і спритність. А цього в тебе немає, – відповів лис.

- Лисе, - засміявся вовк, - роби, що хочеш.

- Сьогодні я зайнятий, - заявив лис. - Завтра поговоримо.

Розійшлися вовк і лисиця в різні боки. До самого ранку лис очей не стулив - обмірковував, як покарати вовка. Зранку вийшов він на перехрестя, взявши шило, голку, почав шити чарихи.

Зупинився вовк, що проходив повз.

- Що ти робиш, лисе?

- Не бачиш, чарихи шию, - відповів лис.

- Чи не навчиш і мене? - спитав вовк.

- Чому не навчити, - погодився лис. - Але доведеться трохи помучитися.

- Помучусь, потерплю, ти тільки навчи, - каже вовк.

- Висунь язик і поклади на цей пень, - запропонував лисиця, - я встромлю в твій язик шило. Ти трохи потерпи. Тоді ти навчишся шити чарихи.

Вовк, повіривши лису, висунув язик, поклав його на пень. Лис з силою встромив шило у вовчий язик і прибив його до пня. Вовк почав кричати, а лис швиденько змотав вудки. До самого вечора бився вовк і нарешті звільнив язик, розсічений на смуги. Тієї ночі вовк не зміг заснути від болю. Вранці пішов він шукати лиса і знайшов його біля млина. Лис сидів над колесом млина і заглядав униз.

- Лисе, - сказав вовк, - ти вчора зіграв зі мною цей злий жарт, але хоч шити чарихи я вже можу?

- Звісно, можеш, - відповів лис.

- А що ти тут робиш? - Запитує вовк.

- Та був у мене шматок сиром'ятини, хотів пошити собі чарихи, надумав намочити шкіру, а вода затягла її під колесо, - відповідає лисиця.

- То віддай мені цю шкіру, спробую пошити собі чарихи, - просить вовк.

А лисицю тільки це й треба.

— Ну що ж, лізь під колесо, дістань шкіру і стане твоєю, — відповідає. Вовк кинувся під колесо за сиром'ятиною і обламав собі всі кістки.

А лис тим часом повернувся в ліс, нарізав лозини і сів біля узбіччя дороги плести кошик. Незабаром на дорозі з'явився шкутильгаючий вовк. Бачить, сидить лисиця і плете кошик.

Лис, побачивши вовка, здивувався:

- Вовче, що це ти шкутильгаєш? А де ж шкіра?

– Та не до шкіри мені було, – відповідає вовк. - Зачепився я за колесо млина, пом'яло всього до напівсмерті, ледве ноги забрав. Рухатися не можу.

Потім вовк подивився на роботу лиса і каже:

- Гарний кошик ти плетеш.

- Хочеш, і тебе навчу, - запропонував лисиця.

- Звісно, хочу, - зрадів вовк.

- Ну, тоді влази в кошик, - сказав лис, - і спостерігай звідти за моєю роботою, запам'ятай.

Вліз вовк у кошик. Лис плів-плел і поступово заплів і верх кошику. Хоче вовк вийти з корзини, та не може.

- Лисе, я ж залишився всередині кошика, - каже вовк. - Відкрий її, я вийду.

- Не турбуйся, вовче, - заспокоює лис. - Бачу, побитий ти здорово, не можеш ходити. Я покочу кошик, а ти спокійно сидітимеш усередині.

Вовк зрадів, що не доведеться йому рухатися. Покотив лис кошик і докотив його до чабану.

- Що це в тебе, лисе? - запитав чабан.

- Вовк у кошику, - відповідає лис, - хочу скинути його зі скелі.

- Послухай, лисице, - каже чабан, - навіщо тобі працювати, котити кудись кошик. Віддай мені вовка, я сам розправлюся з ним. Ох і злий же я на нього. От він і нещодавно поцупив вівцю з отари.

- Ну що ж, - погодився лис, - погодуй мене, віддам тобі вовка.

Чабан приніс лису півбарана. А лис віддала свій кошик. Заграв чабан на сопілці і скликав усіх чабанів. Розплели вони верх кошика і бачать, що сидить усередині вовк. Взяли чабани палиці та забили вовка до смерті. Звістка про це рознеслася по всьому селу. А лис, тріумфуючи, подумав: "Ну ось, дурний вовк, що зумів створити з тобою хитрий лис".