Іржавий меч

Жив-був у місті Ісфагані шах. Цей шах мав трьох синів. Відчув шах наближення смерті. Покликав він синів і каже:
- О діти мої, лишилося жити мені трохи, я старий, не сьогодні-завтра помру. Послухайте ж, що я вам скажу, – він повернувся до старшого сина. - Тобі, Ахмеде, я залишаю трон, Магомет буде візиром, а ти, Гасане, як наймолодший, будеш радником.

Я маю ще один заповіт. Дивіться, у жодному разі не забувайте про нього. У сороковій кімнаті мого палацу під сімома замками зберігається скриня. А в скрині лежить іржавий меч. Якщо вам доведеться вирушати в далеку подорож, візьміть із собою цей меч, і тоді ніхто не страшний вам.

Сказав шах і помер. І син старший прийняв кермо влади.

Спочатку його царювання все було тихо. Шах займався державними справами, вершив суд, а коли йому набридли справи, він вирішив подорожувати. Зібрав своє військо, залишив замість себе середнього брата і вже хотів вирушати, але раптом його зупинив молодший брат:
- Виконай заповіт батька. Ти йдеш у далеку дорогу, візьми ж іржавий меч.

Подивився Ахмед на брата і засміявся.
- А я думав, що ти розумний хлопець. Старий перед смертю сказав дурість, а ти хочеш, щоб увесь народ сміявся з мене. Хіба личить мені, шаху, носити іржавий меч? Я дарую його тобі.

Сказав і вирушив у дорогу. Ішов він мало, йшов багато, нарешті дістався незнайомої фортеці. Озирнувся Ахмед-шах навкруги, завмер: таких гарних місць ніколи не бачив. Фортеця була оточена лісом, де дерева були такі високі, що жах брав.

Наказав Ахмед своєму війську поспішати. Розбили намети і розташувалися на відпочинок. Поїли вони, попили, а вранці Ахмед попрямував до фортеці. Ворота були міцно-міцно зачинені. Але не такою людиною був Ахмед-шах, щоб його зупинили замки. Зламав він їх, увійшов і побачив, що всередині фортеця ще прекрасніша. Одразу за стіною розкинувся сад, і той потопає в квітах, а на кожному кущі співають солов'ї. Посеред саду - величезний басейн, викладений золотою і срібною цеглою, а всередині із сімдесяти семи водометів б'є прозора, як сльоза, вода. А довкола нікого не було. І вирішив Ахмед скупатися. Але тільки він роздягнувся і сунув у воду одну ногу, як раптом заблищала блискавка, загримів грім, небо вкрилося хмарами і з'явився богатир на крилатому коні. Ще не встигнувши зійти з коня, він закричав:
- Як ти посмів забратися до мого саду? Я зараз тебе вб'ю!

З цими словами богатир вихопив меч і вмить вбив Ахмеда і зник так само раптово, як з'явився.

Довго Магомет чекав на брата, так і не дочекався. Зібрав військо та пішов на пошуки шаха. І він не взяв із собою іржавого меча. Дістався він до тієї ж фортеці. Побачив, що її стіни складені з людських черепів, а під стіною лежить його брат. Злякався візир, хотів повернути назад, але раптом над його головою з'явився богатир. І повторилося все, як із старшим братом.

Молодший брат, Гасан, довго чекав на повернення братів, не дочекався і теж став збиратися в дорогу. А був він сильніший і розумніший за своїх старших братів. Не було ще жодного богатиря, який міг би покласти його на лопатки.

Перед відходом мати покликала його до себе і сказала:
- Синку, ти хочеш шукати братів. Я тебе благословляю. Тільки послухай. Візьми із собою іржавий меч. Поки цей меч буде при тобі, ніхто тебе не здолає. Якщо по дорозі зустрінеш людину, якій буде погано, не шкодуй сил і часу, допоможи їй. Тоді тобі буде супроводжувати успіх. Сказала мати це, відкрила скриню і дістала з неї іржавий меч. Гасан прив'язав подарунок батька до пояса і одразу відчув, що сили в руках побільшало.

Гасан з невеликим військом рушив у дорогу. Чи мало, чи багато йшов він, нарешті дійшов до тієї самої фортеці. Побачив, що довкола валяються купи людських кісток. Ворота фортеці відчинилися перед ним, увійшов він і побачив одяг своїх братів. Зрозумів Гасан, що обидва його брати загинули тут. Став він шукати їхні тіла, щоби поховати.

Раптом пролунав грім, заблищала блискавка, чорна хмара, пролетівши над лісом, закрила все небо, з тієї чорної хмари на крилатому коні спустився на землю богатир з обличчям, зачиненим забралом, і закричав:
- Як ти наважився прийти до мого саду? Гасан сміливо відповів:
- Не кричи, злодій! Ти вбив моїх братів. Я прийшов помститися за них. І я тебе уб'ю.

Дістав Гасан меч і кинувся назустріч богатирю. Сорок днів і сорок ночей тривала їхня битва, і жоден не міг здолати іншого. Нарешті на сорок перший день Гасан поклав богатиря на обидві лопатки. Тут з голови богатиря впала шапка, і побачив Гасан, що це не юнак, а дивовижна краса дівчина. Від подиву він знепритомнів і впав мертво. А коли прийшов до тями, поруч нікого не було. Тільки лежав клаптик паперу. Дівчина-богатир писала: “Я дочка франкського короля, Пері. Батько хотів видати мене заміж, але я не пішла і дала собі слово, що стану дружиною того, хто мене переборе. Такою людиною виявився ти. Якщо хочеш, можеш прийти і просити мої руки у франкського короля. Я буду чекати тебе".

Зібрав Гасан своє військо і повернувся додому. Розповів матері про все, посадив на своє місце візира, попрощався з матір'ю, сів на коня та поїхав один. Ішов він довго, йшов багато, нарешті дістався галявини. А на галявині лежав див і тяжко стогнав. Див був такий величезний, що від його стогонів тремтіла земля. Підійшов Гасан до дива і побачив, що в нозі його застрягла скалка - ціла колода. Вирішив Гасан витягнути скалку, але подумав: “А раптом див схопиться і вб'є мене? Треба щось придумати”. І вирив він яму під ногою діва, прикрив її хмизом, заліз у цю яму і почав звідти тягнути скалку. Але не так легко було її витягти. Мабуть, диву стало боляче. Він закричав:
- Хто це мене мучить? Стривай, потрапиш мені в лапи, розірву на шматки.

Гасан, не зважаючи на цей крик, ще раз смикнув за колоду і витяг її. З ноги діва ринула кров. А коли вона витекла, див заспокоївся і заснув.

Спав він довго, а прокинувшись, відчув, що здоровий, і почав шукати, хто ж це йому допоміг. Але нікого довкола себе не побачив. Став він на ноги, обійшов галявину, але так нікого не знайшов. І тоді крикнув див гучним голосом:
- О той, хто допоміг мені, стань переді мною, за добро я віддам сторицею!

Гасан виліз із ями і підійшов до дива. Побачив його див, опустився навколішки і сказав:
- О сину людино, ти врятував мене від смерті. Скажи, що я можу служити тобі? Гасан відповів:
- Див, я хочу, щоб ми стали братами. Допоможи мені знайти дочку франкського короля, Пері.
- О син чоловік, - вигукнув див, - я радий бути твоїм братом, але тих місць, де живе франкський король, не знаю. Сідай верхи на мене, полетимо до мого брата, може, він знає.

Як тільки Гасан піднявся на спину діву, той підвівся в повітря, пролетів над селами, над долами і опустився в лісі, де стояв палац. А перед входом у палац сидів величезний білий дів. Він зустрів свого брата з усмішкою:
- А, братику, ласкаво просимо, давно я не їв людини. Ти, мабуть, здогадався про це і привів сюди людину. Ух, і поласую я!

Але молодший див відповів:
- Брате мій, якщо ти торкнешся цієї людини, я пожаліюсь батькові, а сам до кінця життя буду твоїм ворогом. Ця людина врятувала мене від смерті. Почувши ці слова, білий див підняв Гасана до свого обличчя і почав цілувати.
- Якщо ти брат мого брата, то ти і мій брат. Диви надали Гасану всілякі почесті, але питанням, де шукати царівну, білий див відповів:
- Братку, я теж не знаю, де володіння франкського короля. Це знає наш старший брат, ідіть до нього.

Попрощався Гасан із білим дивом, сів на молодшого діва верхи, і знову піднялися вони у повітря. Пролетіли над селами, над полями, побачили високу гору. А біля підніжжя гори стояв чудовий палац, і перед ним сидів величезний сірий див.

Гасан і див спустилися до палацу, і сірий див, побачивши брата, засміявся:
- Ласкаво просимо, брате, де ти пропадав так довго? Цю людину ти приніс мені на вечерю?
- Брате, - відповів молодший див, - ніколи не чіпай цієї людини. Він урятував мене від смерті, тепер він мені і білому диву брат.

Дізнавшись, що трапилося, сірий див обняв Гасана, притиснув до грудей і показав дорогу до франкського короля. Гасан і молодший див йшли сорок днів і сорок ночей. А на сорок перший на кордоні володінь франкського короля див дав своєму названому братові клаптик вовни і сказав:
- Якщо тобі буде важко, підпали цю вовну, і я одразу постану перед тобою.

А Гасан дістав із кишені ніж і дав диву:
- Коли на лезі цього ножа виступить кров, знай, що мені погано. І поспішай мені на допомогу.

Попрощалися вони, трохи пройшов Гасан і зустрів пастуха.
- Доброго дня, пастух, - сказав він, - чи не продаси ти мені барана?
- Я бачу, брате, ти чужинець, - відповів пастух, - а за звичаями нашої країни чужинцям надають усілякі почесті. Я дарую тобі барана, вибирай будь-кого.

Гасан подякував пастуху, вибрав барана, зарізав його, випатрав, а шлунок вичистив і надів на голову. І одразу став схожий на плешивого.

Так дістався він столиці франкського короля; у центрі столиці побачив прекрасний сад, в якому було зібрано всі принади світу. Гасан пробрався в сад, викупався у водоймі, поїв і завалився спати під деревом. Вранці стражники спіймали його та відвели до короля.

Король грізно спитав:
- Плешивий, хто ти?
- Ваша величність, - відповів Гасан, - я ходжу світом, шукаю роботу. А спати мені нема де. Ось я й заснув у твоєму саду. Якщо я в чомусь винен, вели відрубати мені голову. Побачив король, що має справу з розумним юнаком і змилостивився.
- Я бачу, плешивий, ти хитрий - паси моїх гусей, а за це отримаєш дах і їжу.

Гасан погодився. Якось у сад вийшла царівна. Побачила, що під одним деревом спить незнайомець. Але, коли підійшла ближче, одразу впізнала Гасана, тільки переодягненого, з баранячою шкірою на голові. Пері нічого не сказала, втекла до себе. Але з цього дня вона стала сумною та задумливою. Це зауважив король. Пішов він до дружини і спитав:
- Що з нашою дочкою? Чому вона така сумна? Поговори з нею. Мені здається, її час видати заміж. Королева улучила зручний момент і запитала дочку:
- Чому ти не смієшся, не танцюєш? Який у тебе смуток?

Але царівна відповіла, що печалі вона не має. Королева запитала:
- Ти вже не маленька, доки ти житимеш з нами? Батько хоче видати тебе заміж. Що ти на це скажеш? Дівчина покірно відповіла:
- Мати, скажи батькові, якщо він хоче видати мене заміж, я не буду противитися. Тільки нехай видає за нашими звичаями.

А звичай у тих місцях був такий, що наречені мали пройти під балконом нареченої, і вона вибирала того, хто їй подобався, і на знак цього кидала вниз яблуко.

Король відразу наказав, щоб усі юнаки його королівства пройшли під балконом принцеси, але ніхто їй не сподобався. Король розсердився, а Пері опустила голову і відповіла:
- Батьку, той, на кого я чекала, не прийшов.

Довго думав король, хто є ще в його країні, і не міг згадати. Нарешті візир підказав:
- Залишився тільки плішивий, який пасе гусей.
- Що ж, приведи його, хай і він пройде під балконом моєї дочки.

Візир провів Гасана. Як тільки принцеса побачила його, одразу кинула яблуко. Гасан упіймав яблуко, поцілував і приклав руку до серця. А король страшенно розгнівався і наказав вигнати з міста та доньку та плешивого. Але вони не засмучувалися, а стали жити в маленькому селі в коханні та злагоді.

І сталося так, що незабаром король занедужав. Скільки не наводили лікарів, ніхто не міг вилікувати його. Почув про це Гасан, пішов на галявину і спалив вовну діва. Тієї ж секунди з'явився див.
- Що накажеш, брате мій? - спитав він, поцілувавши Гасана.
- Мій тесть, король франкський, тяжко захворів. Як його вилікувати? - Треба підстрелити джейрана, зварити його голову та напоїти хворого на відвар. Як тільки вип'є-миттю зцілиться.

Гасан одразу ж підстрелив джейрана, зварив його голову, налив повну чашу відвару, змінив одяг і подався до короля. Той не впізнав свого зятя і спитав:
- Хто ти, добра людина? Із чим прийшов?

Гасан відповів:
- Хай буде здоровий король! Я лікар, приніс ліки.
- О юначе, - вигукнув король, - якщо ти зумієш мене вилікувати, я тобі дам усе, що захочеш. Але якщо твоє пиття не допоможе, знай, я велю відрубати тобі голову.

Гасан схилив коліна на знак згоди і подав королеві чашу з цілющим відваром. Той випив і відчув, як хвороба одразу покинула його тіло. Він підвівся, потягнувся і запитав:
- О юначе, що тобі дати? Проси все, хоч півкоролівства. Але Гасан вклонився і скромно відповів:
- Хай буде здоровий король, мені не потрібне жодного багатства. У мене тільки одне прохання – помирись із дочкою та зятем.

Король дуже не хотів цього, але він дав слово честі і погодився. Наступного дня він наказав покликати дочку та її чоловіка. Коли принцеса увійшла, король побачив, що разом із нею йде його вчорашній лікар.
- Доню, - спитав він, - ти прогнала свого плешивого? Що це означає?

Гасан одягнув на голову баранячу шкуру і став колишнім плешивим. Король здивувався.
- Батьку, - сказала Пері, стаючи навколішки, - юнак, який подолав мене, стоїть перед тобою. Він син ісфаганського шаха.

Король вибачився перед Гасаном і зіграв їм весілля. Сім днів і сім ночей йшов бенкет у палаці, і весь світ дізнався, що франкська царівна вийшла заміж.

А треба сказати, що з нею хотів одружитися король іншої країни, але вона його давно відкинула. Тієї ночі, коли скінчилося весілля, він побачив уві сні, що франкський король видав свою дочку за невідомого юнака. Він не повірив цьому і, вставши вранці, послав сватів до французького короля. Свати повернулися ні з чим. "Царівна вже одружена", - доповіли вони. Тоді ображений наречений зібрав величезну рать і напав на франків. Побачивши таку справу, Гасан попросив у тестя дозволу і один пішов назустріч ворогові. Розгорілася битва така кровопролитна, яку світло не бачив. Гасан узяв у руки великі ланцюги і перебив стільки ворогів, що навколо горою валялися трупи, але військо не спадало.

Сорок днів та сорок ночей бився Гасан. Побачив ворог, що не здолав йому богатиря, і вирішив піти на хитрість. Скликав король усіх відьом і сказав:
- Хто з вас зможе обдурити або зачарувати Гасана, та отримає стільки золота, скільки вона сама важить. Першою озвалася баба-яга. Вона сказала:
- Дай мені десять сильних богатирів, і я приведу його до тебе.

Дав їй король десять богатирів.

Посадила відьма їх у глиняний горщик, сама видерлася зверху і полетіла до франкської землі. Опустилася в лісі, сховала глечик і богатирів і пішла по містах і селах жебракувати. Ходила, блукала і виявилася йод балконом Пері, якраз коли та вийшла. Баба-яга запитала:
- Чий це будинок, дочко?
- Хіба не знаєш? Це будинок королівського зятя Гасана.
- Дочко, - скрикнула стара, - нехай збереже його аллах, якби не було його, ворог давно б перебив нас усіх. Він непереможний богатир. Тільки у чому його сила?

Пері промовилася про таємницю чоловіка.

Дізнавшись, що сила богатиря в іржавому мечі, баба-яга повернулася в ліс і почала чекати вечора. Щойно всі заснули, вона привела богатирів до хати Гасана. Пізно вночі, коли Гасан спав міцним сном, вони витягли з-за пояса меч, від цього Гасан заснув ще міцніше. Зв'язали богатирі його по руках і ногах, схопили його та дружину і в тому ж глиняному горщику повернулися до свого короля. Посадив він Гасана до в'язниці, а дружину його відвів у свій гарем.

Того ж дня дістав див ніж і побачив, що з його леза капає кров. Підняв він на сполох, скликав усіх своїх братів. Зібралися всі дива, оточили столицю франкського короля. Прокинувся король рано-вранці, побачив, що діви оточили місто живою стіною. Послав він воїнів дізнатися, в чому річ, але ніхто не наважився навіть близько підійти до них. Тоді побачив король, що один див попрямував до палацу. Усі сховалися. Король від страху хотів залізти під трон, але див крикнув йому:
- О сину людину, не бійся, тільки скажи, де наш брат Гасан? Що з ним трапилося?

Король розповів про все, що трапилося, і див наказав своїй раті оточити вороже місто. Потім він послав гінця сказати королеві, який напав на франків, що якщо цю хвилину не поверне Гасана і його дружину живими й неушкодженими, то на його землі каменя на камені не залишиться. Король так злякався, що в той же час віддав царівну та Гасана. Але Гасан все ще спав непробудним сном. Диви занепокоїлися, а царівна пояснила:
- Вкрали його чарівний іржавий меч. Поки меч не повернуть, Гасан не прокинеться.

І голова дивів наказав хоч з-під землі, але знайти іржавий меч Гасана і доставити до нього. Тієї ж миті кинулися діви до ворога, відібрали іржавий меч, принесли своєму повелителю. Як тільки підв'язали меч до пояса Гасана, він чхнув і прокинувся.

Весело відсвяткували діви порятунок Гасана та його дружини.
І молода пара повернулася на батьківщину Гасана і стала жити дружно та щасливо.