Борсук і лисеня

Колись давно у густих лісах поблизу міста Мацумото жило безліч диких звірів. Про це дізналися мисливці і почали ходити до лісу на полювання. З ранку до вечора чулися в лісі крики та постріли. І з кожним пострілом звірів у лісі ставало дедалі менше. І нарешті настав день, коли з усіх звірів у лісі залишилися тільки борсук та лисиця з лисенем.

Довго борсук і лисиця не виходили зі своїх нір: вони боялися зустрітися з мисливцями. 

Мисливці, вирішивши, що вони перебили всіх звірів, перестали ходити в цей ліс.

І ось, лежачи у своїй норі, лисиця подумала так: «Якщо я покину свою нору, то невідомо, чи попадуся я на очі мисливцеві. Якщо ж я залишусь тут ще на кілька днів, то і я і моє лисеня — обидва ми загинемо з голоду».

Так подумавши, лисиця обережно висунулася з нори й почала озиратися і прислухатися. Але ніде не було жодних ознак людей.

Зраділа лисиця побігла до нори борсука і крикнула:

— Пане борсуку! Вилазьте, не бійтеся: мисливці перестали ходити до нашого лісу! Тепер ми врятовані!

Боягузливий борсук довго не наважувався висунути з нори ніс, але голод змусив його покинути свій притулок.

— Що ж ми робитимемо? — спитав борсук у лисиці.— Адже в нашому лісі не лишилося жодного звірка. Мине день-другий, і ми помремо з голоду. Краще загинути від кулі мисливця, ніж померти голодною смертю!

У відповідь на це лисиця сказала:

— Але ж ми обидва вміємо набувати будь-якого вигляду. Давайте зробимо так: я перетворюся на мисливця, а ви вдаєтеся вбитим. Я продам вас якомусь купцеві: а на отримані гроші куплю все, що нам заманеться. Ви ж, вибравши зручний момент, втечі назад у ліс, і ми розділимо навпіл все, що я роздобуду.

- Згоден! — радісно вигукнув борсук. — Давайте зробимо так якнайшвидше: у мене немає більше сил терпіти голод!

— Добре, — сказала лисиця і прийняла вигляд мисливця. Побачивши це, борсук одразу ж прикинувся мертвим.

Тоді мисливець-лисиця перекинула його через плече, попрощалася з лисенем і вирушила до міста Мацумото.

Далі все було так, як задумала лисиця. Якийсь купець купив борсука і, кинувши його в куток, сказав:

— Завтра вранці здеру з нього шкуру. А поки що, любий, отримаєте за свого борсука гроші.

Отримавши гроші, лисиця-мисливець вирушила на базар. Чого тільки не накупила там лисиця! Насилу дотягла вона до свого будинку мішок з їжею.

Коли голодне лисеня побачило стільки їжі, він від радості підскочив вище за свою голову. Але лисиця сказала:

— Не смій нічого чіпати: дочекаємось пана борсука і розділимо все порівну.

Весь день голодне лисеня скиглив і клянчив у матері хоча б риб'ячий хвостик. Лисі було дуже шкода свого сина, але вона все одно нічого йому не дала, а тільки говорила.

— Потерпи трохи, ще трохи потерпи. Прийде пан борсук, ми розділимо навпіл нашу видобуток і приступимо до їжі.

Барсуку вдалося втекти від купця лише на зорі. Він примчав до лисячої нори і закричав сердито:

— Ви, мабуть, уже всі з'їли без мене, ненажери!

— Що ви, що ви, пане борсуку! — сказала лисиця.— Ми без вас навіть і мішка не наважилися розв'язати!

— То я тобі й повірив, — пробурчав борсук і, забравши свою половину, подався в нору.

Через кілька днів борсук прийшов до лисиці і сказав:

— Я вже з'їв усе. Тепер настала моя черга продавати тебе. Прикинься мертвою, а я прийму вигляд мисливця і вирушу до міста.

Коли лисиця прикинулася мертвою, борсук набув вигляду мисливця і поніс її продавати.

Щойно він з'явився на базарі, як його закликав у свою лаву якийсь купець і одразу ж купив у нього лисицю. Поки купець відраховував за лисицю гроші, борсук подумав: «Треба мені позбутися цієї набридливої лисиці. Тоді не доведеться ділитися з нею їжею».

І злий борсук, озвавшись у бік купця, прошепотів йому:

— Лисиця тільки вдає мертву. Насправді вона жива та збирається вночі втекти від вас.

Почувши це, купець змахнув важким ціпком і вбив нещасну лисицю.

А безсердечний борсук купив на базарі два мішки їжі та поволік їх у ліс.

Даремно бідне лисеня чекало весь день і всю ніч свою матір. Вранці він прибіг до борсука дізнатися, що сталося з лисицею.

Барсук, який уже встиг випити велику чашку саке, лежав, розвалившись на мішках із їжею. Побачивши лисеня, він почав брехати:

- Твоя мати зовсім не любить тебе! Вона не захотіла повертатися до тебе, скільки я її не вмовляв.

Коли лисеня побачило, скільки у борсука їжі, він здогадався, що борсук занапастив його матір, щоб не ділитися з нею здобиччю.

Нічого не сказала лисеня. Він повернувся у свою нору і почав думати, як йому помститися безсердечному борсуку.

Одного разу лисеня довго не могло заснути з голоду. Перед світанком він вирішив пробратися в ближнє селище і роздобути собі щось на обід. Але лисеня не пощастило. Він думав, що у такий час усі люди в селі сплять. Виявилося, що на дорозі біля селища працювало багато селян.

Лисеня причаїлося у високій траві і почало слухати, про що говорять люди. А говорили вони про те, що опівдні через дорогу проїде сам дайміо (Дайміо — могутній князь), і треба якнайшвидше зробити дорогу до лісу гладкою та приємною.

Почувши про це, лисеня прибігло до нори борсука і сказав:

— Пане борсуку! Від своєї матері я чув, що ви можете набути будь-якого вигляду. Невже це правда?

— Звичайно, правда, — сказав хвалькуватий борсук.

— А чи знаєте ви, що я теж можу набути будь-якого вигляду? — спитало лисеня.

— Ну, це ти брешеш! — розсердився борсук.

— Ні, не брешу! Сьогодні ж опівдні я прийму інший вигляд і, якщо ви мене дізнаєтесь, зобов'язуюсь бути вашим рабом до кінця своїх днів!

- Згоден! — закричав борсук. Тільки май на увазі: коли ти станеш моїм рабом - не чекай від мене пощади!

Перед полуднем борсук вийшов на лісову дорогу і почав озиратися. Раптом він побачив, що дорогою якісь люди несуть паланкін. У паланкіні сидів сам дайміо і обмахувався віялом.

«Ах, ось на кого перетворилося хитре лисеня»,— подумав борсук і стрибнув у паланкин. Вирвавши з рук дайміо віяло, він закричав:

— Жалюгідна тварюка! Ти наважився думати, що я дурніший за тебе! Відтепер ти раб мій до кінця своїх днів. Вилізай із паланкіна!

Переляканий дайміо вискочив із паланкіна і закричав:

— Шалений борсук! Шалений борсук! Вбийте його швидше! Тут один із слуг вихопив з-за пояса меч і відрубав борсуку голову.

Так помстилося лисеня за смерть своєї бідної матері.