Деметра і Персефона

Була у великої богині Деметри юна прекрасна дочка Персефона. Батьком Персефони був сам великий син Кроноса, громовержець Зевс. Одного разу прекрасна Персефона разом зі своїми подругами, океанідами, безтурботно гралася в квітучій долині. Не припускала Персефона, що не скоро побачить вона знову ясне світло сонця, не скоро знову милуватиметься квітами і вдихатиме їхній солодкий аромат. Зевс (за таємною змовою) віддав її за дружину похмурому своєму братові Аїду, володареві царства померлих, і з ним мала жити Персефона в мороці підземного царства, позбавлена світла.

Аїд бачив, як гралася в Нісейській долині Персефона, і вирішив викрасти її. Він упросив богиню Землі Гею виростити надзвичайної краси квітку. Погодилася богиня Гея, і виросла чудова квітка в долині; її п'янкий аромат далеко розлився на всі боки. Персефона побачила квітку; простягнула руку і схопила її за стеблинку... і раптом розверзлася земля, і з'явився в золотій колісниці владика царства померлих, похмурий Аїд. Він схопив юну Персефону, підняв її на свою колісницю і в одну мить зник у надрах землі.

Далеко рознісся крик жаху юної дочки Деметри: і до морських безодень, і до високого, світлого Олімпу. Але ніхто не бачив, як викрав Персефону похмурий Аїд, бачив лише бог Геліос-Сонце.

Богиня Деметра почула крик Персефони. Вона поспішила в Нісейську долину. Велика богиня всюди шукала доньку, всіх просила про допомогу, але ніхто не міг допомогти їй. Нарешті, вже на десятий день вона прийшла до бога Геліоса-Сонця. Геліос розповів їй, що Персефона стала дружиною могутнього брата великого Зевса - Аїда. Розгнівалася Деметра на громовержця, покинула богів і світлий Олімп.

І відразу ж перестали рости на землі дерева. І листя на деревах зів'яло й облетіло. Ліси стояли оголеними. Трава зблякла; квіти опустили свої строкаті віночки й засохли.

Голод запанував у світі: усюди чулися плач і стогони. Загибель загрожувала всьому людському роду. Богиня Деметра повеліла збудувати храм в Елевсині, біля джерела Калліхори, і залишилася жити в ньому. Печаль за ніжно коханою донькою не покидала Деметру. Як і раніше безплідна була земля. Голод ставав дедалі страшнішим.

Не хотів загибелі смертних великий Зевс. Він послав до Деметри вісницю богів Пріду. Деметра не почула її благань. Посилав і інших богів великий Зевс до Деметри, але богиня не хотіла повертатися на Олімп, якщо Аїд не поверне її доньку Персефону.

Послав тоді до свого похмурого брата Аїда великий Зевс швидкого Гермеса. Той спустився в повне жахів царство Аїда, постав перед володарем померлих, що сидів на золотому троні, і повідав йому волю Зевса.

Аїд погодився відпустити Персефону до матері, але попередньо дав їй проковтнути зерно граната, символ шлюбу. Зійшла Персефона на золоту колісницю чоловіка з Гермесом; помчали безсмертні коні Аїда.

Забувши все від радості, Деметра кинулася назустріч доньці й побрала її у свої обійми. Знову була з нею її кохана донька Персефона. З нею повернулася Деметра на Олімп. Тоді великий Зевс вирішив, що дві третини року Персефона житиме з матір'ю, а одну третину - з чоловіком Аїдом.

Деметра повернула родючість землі, і знову все зацвіло, зазеленіло.

Але щороку покидає свою матір Персефона, і щоразу Деметра занурюється в смуток і знову вбирається в темні шати. І вся природа сумує разом з нею. Коли ж повертається до Деметри її дочка, тоді велика богиня родючості щедрою рукою сипле свої дари людям і благословляє працю хлібороба багатим урожаєм.