Заяче сало

Зібрався якось пан у далеку дорогу. Сів у коляску, парою коней запряжену, взяв із собою кучера Грицька і поїхав.

Їдуть вони, їдуть - на дорозі ні шинка, ні хати, ні зустрічної людини. Нудно пану. Грицько пісні співає, Грицько на коней покрикує, а пан мовчить. Не личить йому, бач, з простим чоловіком розмовляти.

Ну, їхали-їхали, мовчали-мовчали, та пану й нудно від нудьги стало. А тут якраз вискочив із лісу заєць. Ось пан і повів розмову:

- Бачив, Грицьку, зайця?
- Еге.
- Добре, Грицьку, заєць?
- Угу.
- Ну, скажеш! Та хіба ж це заєць?! Ось у мене в лісі зайці, то зайці! Та скільки їх! Я їх з-за кордону привіз на розплід. Чуєш?
- Ого.
- Так ось, привіз із-за кордону, і їх розплодилося, як маківок у маку. Зібрався я раз на полювання, взяв із собою десять загонщиків. Вони стали на мене зайців гнати: одного, другого, десятого, сотні, тисячі. .. Та ти чуєш, Грицьку?
-Еге.
- Ну, вони женуть, а я тільки "бах!", "Бах!". Набив їх п'ять десятків. Не віриш?
- Чому не вірю? Буває. Знову їдуть. Знову мовчать.

— Грицько, а Грицько,— каже пан,— одного зайця я вбив такого великого, як баран. Як зняли з нього шкуру, стали сало топити, так витопили півпуда. Ось які у мене зайці!
- Буває...
- Так, мабуть, і пуд витопили.

Грицько слухав-слухав, та як крикне коням:
- Але-о-о, любі, скоро той міст, що під брехунами ламається!
Почув пан і каже:
- Ось, Грицьку, які зайці бувають... Правда, півпуда в ньому не було, а фунтів десять таки витопили.
- Звісно, заєць зайцем.
Їдуть далі. Пан у колясці крутиться:
- А що, Грицьку, скоро буде той міст, що ти казав?
- Так, скоро, пане.
- Знаєш, Грицьку, мабуть, на тому зайці й десяти фунтів сала не було. Так, фунти три – чотири.
- Та мені що? Хай хоч так. . . Ось ще трохи проїхали.
- А що, Грицьку, скоро той міст буде?
- Так, скоро, пане. Ось-ось тільки в долину спустимося.
- Стривай, Грицьку, не жени коней. Вони втомились. А знаєш, той зайчик зовсім не жирний був, так - трохи.
- Ну, бог із ним. . . От і долина, пане.
- Гм, знаєш, Грицьку, який це до біса заєць був! Шкіра та кістки. Ні жиринки на ньому не було. Дуже паршивенький зайчик. Навіть м'яса путнього не наростив.
– Відомо, – каже Грицько, – заєць зайцем. Спустилися в долину, пан і питає:
- А де ж, Грицьку, той міст?
— А він, пане, розтопився, як заяче сало, про яке ви розповідали.