Півник та курочка

Жили були півник та курочка, жили, не тужили, кашу варили. Та треба ж було такій біді статися: впала якось курочка в горщик із кашею. Витягнув її півник, повісив на вулиці сушитись, а сам знову заходився кашу варити.

Бігла повз лисиця і забрала собі курочку. Побачив це півник у віконце, запряг шість білих мишей у паперовий візок і помчав лисицю наздоганяти.

Назустріч йому голка:

— Можна я з тобою проїдуся?

— Можна, — відповів півник. — Тільки допоможи мені визволити курочку з біди.

Залізла голка в візок, помчали вони у весь дух навздогін за лисицею.

Назустріч павук. Павуку теж захотілося у візку покататися.

— Що ж, утрьох веселіше, — зрадів півник. — Тільки допоможи мені визволити курочку з біди.

— Добре, — погодився павук і заліз у візок.

Їдуть вони далі, мишей поганяють, а назустріч кіт:

—  Няу, няу, можна я з вами проїдуся?

— Можна, сідай швидше, — відповідає півник. — Тільки допоможи мені визволити курочку з біди.

— Добре, – нявкнув кіт.

І вони знову помчали далі.

Назустріч цегла. Наскочив візок на цеглу, мало не перекинувся.

— Ну і налякала ти нас! — закричав півник. — Не загороджуйте дорогу, ми поспішаємо!

— Чи можна мені з вами поїхати? — запитує цеглинка.

— Візок тебе не витримає, розвалиться.

— А я обережно, — просить цегла, — сяду на крайчик.

І заліз у візок. Ото задала вона роботу мишам!

Раптом павук закричав:

— За деревами вогник блимає! Чи не там лисиця живе?

А це і справді була хатинка лисиці. Дивиться півник, висить бідна курочка на мотузці за дверима. Підбіг півник, перерізав мотузку та звільнив курочку.

А тут уже й стемніло, вирішили друзі перечекати ніч у лисячій хатці. Півник і курочка залетіли на шафу. Голка лягла в кріслі, павук — у чашці. Кіт заліз на піч, миші шмигнули на ліжко, а цегла залізла під саму стелю.

Повертається лисиця додому, думає: «Добре, що курочка в мене є. Зараз нею повечеряю». А курочки за дверима немає! Засмутилася лисиця. “Дай, – думає, – посиджу в кріслі, відпочину трохи”.

Тільки сіла, щось її як кольне! Лисиця так і підскочила. «Не сидітиму в кріслі, — думає, — краще чаю вип’ю». Тільки сунула носа в чашку, а павук як вистрибне звідти! У лисиці від страху чашка з лап випала і розбилася!

Вирішила лисиця вогонь у печі розвести, а звідти попіл та вугілля — полетіли! “Ляжу я краще спати”, – вирішила лисиця і розтяглася на ліжку. Тут миші як почали її лоскотати! Лисиця підстрибнула аж до стелі, а цегла звідти впала — і придавила розбійницю.

Зраділи друзі, що з лисицею впоралися, вибралися зі своїх затишних схованок і влаштували собі бенкет. А вранці посідали у паперовий візок, запряжений шістьма білими мишами, і поїхали додому. Півник і курочка один на одного надивитися не могли, всю дорогу він кукурікав, а вона кудкудакала — пісні співали.