Мрії здійснюються

- Їжачку, ти тільки поглянь на небо, - сказав Кролик. - Воно таке гарне, червоне.
- Мені більше подобається, коли воно зоряне і чорне, - відгукнувся Їжачок. - А потім, сам знаєш, що про червоне небо кажуть.
- А що кажуть? - запитав Кролик.
- Небо червоне - день непогожий, - сказав Їжачок. - Бачиш, он дощ збирається.

Їжачок позіхнув.

- Піду спати, - сказав він.
- Так рано? - здивувався Кролик.
- Так, Кролику, - відповів Їжачок. - Ти спиш уночі, а я - вдень. Такий у мене режим.

Кролик розуміюче кивнув.
- На добраніч, Їжачку. Тобто СПОКІЙНОГО ДНЯ!

Їжачок зник з поля зору, і Кролик важко зітхнув. - От було б чудово, - сказав він, - якби Їжачок хоч разочок провів зі мною цілий день.

Залишившись один, Кролик вирішив, що пора поснідати.
Поїв трохи салату з травички.

Уже взявся за смачний лист кульбаби...

І раптом - бац! - йому на ніс упала крапля дощу.

- Треба ж! - вигукнув Кролик. - Їжачок мав рацію. Дощ і справді пішов!

Кролик помчав у свою нору, а дощ усе посилювався.

- До чого ж мокро! - вигукнув Кролик.

Кролик струсив волу зі шкурки, витер бруд із ніжок і поліз у нору.

- Моя улюблена нірка! - радісно вигукнув він. - Така тепла, затишна й суха!

Кролик раптом насупився. - Але тут такий безлад! Але якщо вже ЗОВНІ ллє дощ, я краще залишуся ВСЕРЕДИНІ і наведу порядок.

Кролик возився цілий ранок. Він підмів підлогу.

Застелив ліжко.

Перебрав усі свої скарби, один за одним...

М'ячик.

Мотузку.

Теплі речі.

І найдорогоцінніше - пляшку з місячним світлом, яку йому подарував Їжачок.

«Шкода, що Їжачок зараз не зі мною», - сумно подумав Кролик.
- Потоп! - в жаху закричав Кролик. - Мій будинок тоне!

Вода заливалася в нірку і розбігалася по підлозі. Вона намочила солом'яну постіль Кролика і вже підбиралася до його скарбів.

Із пляшкою місячного світла в одній лапі, м'ячиком, мотузкою і теплою рукавицею в іншій він кинувся геть із нори.

Кролик не міг повірити своїм очам. Такого сильного дощу він ще ніколи в житті не бачив. А озеро! Воно піднялося так високо, що пагорб, де був будинок Кролика, перетворився на крихітний острів.

А на іншому березі вируюча вода підбиралася до кущів ожини, в яких любив спати Їжачок. Кролик від хвилювання впустив свої скарби. Він кидався вздовж берега і кричав:
- Їжачок! Їжачку, де ти?

- Я тут, - почувся поруч знайомий голос.

Кролик озирнувся. Біля самої кромки води стояв Їжачок, мокрий, але задоволений.

- Їжачок! - радісно закричав Кролик.
- Кролик! - кинувся назустріч другу Їжачок.
- Я так хвилювався! - згадав Кролик.
- І абсолютно даремно, - сказав Їжачок. - Я відмінний плавець! Коли мене розбудила вода, я ХВИЛЮВАВСЯ ЗА ТЕБЕ! І переплив озеро, щоб тебе врятувати.

Кролик подивився на друга з вдячністю і захопленням.
- Який же ти сміливий! - сказав він. - Але ти ж можеш застудитися!
І він надів свою теплу рукавицю Їжачкові на голову.

- І що ж нам робити, Їжачку? - запитав Кролик. - У моїй нірці потоп. Твої кущі мокнуть на дні озера. А дощ і не думає припинятися!
- Я знаю, що ми можемо зараз робити, - сказав Їжачок.
- Грати!
- Точно! - зрадів Кролик. - Можемо разом грати під дощем!

Вони грали в м'яч.

Перетягували мотузку.

Пускали кораблики.

Нарешті дощ перестав, і замість темних хмар на небі з'явилися зірки. Кролик і Їжачок сіли на березі.
- Їжачку, - промовив Кролик, - я маю тобі зізнатися.
- Ти про що? - запитав Їжачок.
- Я повинен тобі дещо розповісти...
- Це я винен, що все так вийшло. Я дуже хотів, щоб ти весь день провів зі мною. - І Кролик зніяковіло опустив голову.
- Я радий, що так вийшло, - сказав Їжачок. - Наступного разу я запрошу тебе грати - замість того щоб спати!
- От буде здорово! - Кролик позіхнув і втомлено потер очі. - А тепер МЕНІ пора спати.
- На добраніч, Кролику, - побажав Їжачок.
- І тобі, Їжачок, - відповів Кролик і посміхнувся.