Як лисиця перехитрила лева

Якось увечері лисиця, відчувши голод, вийшла зі своєї нори і почала бродити лісом у пошуках якоїсь їжі. Вона ходила доти, доки не втомилася, але нічого їстівного так і не знайшла.

Лиса згадала, що у неї ні крихти в роті не було з учорашнього дня, і серце її сповнилося гнівом до лева, який позбавив її смачної їжі. Вчора вона пробралася в село, що неподалік лісу, вкрала там качку і могла б втекти з нею, але раптом почула рев лева. Довелося їй кинути качку і рятуватися втечею.

Так, якби не лев, вона б смачно пообідала. Лють засліпила її. Вона йшла, не розрізняючи шляху, і раптом побачила перед собою лева. Лисиця затремтіла, страх охопив її, але вона опанувала себе і сказала:

- Лев, біжи швидше, рятуйся: скоро почнеться буря!

- Я дуже важкий, - відповів лев, - мені буря не страшна.

- Що ж ти робитимеш? Вітер буде дуже сильний.

- Я ляжу на землю.

- Це не завадить бурі забрати тебе.

- Я триматимуся за стовбур дерева.

- Вітер дме кілька днів. Ти не зможеш так довго триматися за стовбур дерева.

Тоді лев, не на жарт злякавшись, закричав:

- Якщо так, то скажи, що мені робити!

- Давай я прив'яжу тебе до дерева, і найсильніший вітер буде тобі не страшний, - запропонувала підступна лисиця.

- Чудова думка, - погодився лев. Прив'язавши лева до дерева, лисиця сіла на камінчик неподалік.

- Що ж ти сама не шукаєш притулку, щоб урятуватись від бурі? - спитав її лев.

- Тому що ніякої бурі не буде, - спокійно відповіла лисиця.

Лев страшенно розгнівався і голосно заревів. Негайно зібралися різні звірі.

Побачивши лева, прив'язаного до дерева, і лисицю, що спокійно сидить поруч, вони здивувалися і спитали, що це означає.

- Це я прив'язала його, - пояснила лисиця, - на помсту за те, що він учора позбавив мене вечері. Це має стати уроком усім вам. Нехай сильний остерігається нападати на слабкого.

І вона почала гордо і важливо походжати, а всі звірі дивилися на неї зі страхом і повагою.