Ах і Ох (притча про Ходжу Насреддіна)

Якось йшов Ходжа Насреддін базаром і зустрів свого земляка. Той мало не плакав.

Насреддін підійшов до нього з питанням, чому він такий сумний. І тоді бідолаха розповів Ходжі, що найнявся працювати до багатого купця. Працював у нього чесно і старанно, а коли настав час розплачуватися за роботу, господар наказав йому зловити і покарати вітер, який збив з його улюбленого дерева всі персики.

Коли виконаєш це завдання, сказав, тоді й заплачу тобі. Не зміг слуга зловити легкий вітерець... Так і пішов без грошей.

- Ех, - сказав Насреддін, - та це ж відомий у місті скнара! Усіх своїх працівників він тримає доти, доки ті не починають вимагати зароблені гроші. Тоді він дає слузі доручення, яке неможливо виконати, а потім виганяє бідолаху в три шиї.

Поспівчував Насреддін своєму землякові і вирішив помститися багатому скнарі, провчити його.

Прийшов до нього.

— Хочу, — каже, — пане, до тебе на роботу найнятися.

Змовилися на три місяці. Працював Насреддін ці три місяці не за страх, а за совість, а коли до кінця став підходити, з'явився до господаря за заробленим.

— Я розплачуся з тобою сьогодні, але за умови, що ти виконаєш моє останнє доручення, — сказав господар. - Виконаєш - гроші твої, не виконаєш - нарікай на себе.

- А що мені треба зробити? — спитав Насреддін, який давно вже чекав цього наказу.

— Піди-но на базар і принеси мені ах і ох, — посміхнувся багач, дуже гордий своєю вигадкою, цілком впевнений, що навіть Насреддіну не під силу таке завдання.

— Добре, пане, — відповів наш хитрун, але пішов зовсім не на базар, а в гай за містом. Впіймав там скорпіона та фалангу, посадив їх у гаманець і задоволений повернувся додому до господаря.