Пояс Іполити (9 подвиг Геракла)

Була у царя Еврисфея молода дочка Адмета. Якось вона прийшла до батька і сказала: "Кажуть, далеко на сході є царство, де панують жінки. Збройні стрілами, скачуть вони на бойових конях і хоробро воюють з ворогами. Вони називають себе амазонками, зневажають чоловіків і пишаються своєю непереможністю. Моя покровителька Гера відкрила мені, що вся сила амазонок прихована в простому шкіряному поясі, який подарував бог війни Аресі своїй дочці, цариці амазонок Іполити.

Поки вона носить цей пояс, ніхто не може перемогти її, а разом з нею і всіх амазонок. Батьку! Я хочу бути непереможною, як ця жінка, і царювати, ні з ким не поділяючи влади. Я хочу отримати пояс Іполити!"

Так знайшлося для Геракла ще одна справа, гідна його сили та мужності. Еврисфей наказав Гераклові вирушати за поясом цариці амазонок.

Далекий шлях до країни амазонок. Щоб досягти царства Іполити, треба було перетнути Серединне море до його східних берегів, а там, пройшовши через дві вузькі протоки, плисти далі на схід уже водами іншого моря — Понта Евксинського. Там, де в Евксинське море вливається гаряча річка Фермодонт, стоїть Феміскіра – головне місто країни амазонок.

Спорядив Геракл корабель, покликав із собою своїх вірних друзів — Іолая, афінського царевича Тесея та інших. У призначений день корабель Геракла підняв вітрило і пішов у море.

Перша стоянка корабля була острові Парос, де правили сини критського царя Міноса. На цьому острові сини Міноса вбили двох супутників Геракла. Розгнівався Геракл на царевичів. Багатьох жителів Пароса він перебив, інших же загнав у місто і тримав в облозі доти, доки не прислали послів до Геракла з проханням, щоб він узяв двох мешканців міста замість убитих супутників. Тоді зняв облогу Геракл і замість убитих взяв онуків Міноса Алкея та Сфенела.

З Пароса Геракл прибув до Місії до царя Ліка, який прийняв його з великою гостинністю. На вдячність Геракл допоміг Ліку перемогти плем'я беззаконних бебриків, з якими Лік давно ворогував.

Далі шлях корабля пролягав до Трої. Троянським царством правив на той час Лаомедонт, одне із самих гордовитих царів, зневажав навіть богів. Одного разу він задумав укріпити і без того неприступні троянські мури. Щоб випробувати троянського царя, Аполлон та Посейдон за зовсім невелику плату запропонували йому свою допомогу. Цілий рік, як прості муляри, працювали боги, зміцнюючи фортечні стіни Трої, але обіцяної винагороди так і не отримали. Гордовитий цар навіть погрожував обрізати їм вуха, якщо вони вимагатимуть плати за свою роботу.

Тоді розгніваний Аполлон наслав на володіння Лаомедонта чуму, а Посейдон — чудовисько, яке спустошувало, нікого не шкодуючи, околиці Трої. Покликав цар віщунів, і ті сповістили йому: "Віддай свою улюблену дочку Гесіону на поживу чудовиську, і боги приборкають свій гнів". Довелося Лаомедонту, на вимогу народу, залишити юну Гесіону на березі, міцно прив'язавши її до морської скелі.

Тут і побачив Гесіону Геракл, коли його корабель підійшов до Троянського берега. Зняв він пута з юної діви, приреченої на жахливу смерть і відвів її до батька. "Повертаю тобі, царю, твою улюблену дочку. По дорозі в твій палац я дізнався, що вона - спокутна жертва за твою гордість. І не шкода тобі віддавати на поживу чудовисько морському своє улюблене чадо? Хотів би я битися з цим чудовиськом, і, якщо сил моїх вистачить, перемогти його. А плату за це я прошу невелику: лише четвірку хороших коней".

З радістю прийняв Лаомедонт пропозицію Геракла, і не простих коней пообіцяв у нагороду, а безсмертних, яких він отримав від Зевса як викуп за сина Ганімеда, забраного Громовержцем на Олімп.

Вирушив Геракл на морський берег. Почав чекати, коли чудовисько вийде з моря. Цілий день чекав. Тільки надвечір виповзло на сушу чудовисько. Воно роззявило свою гігантську пащу і кинулося на Геракла. А Гераклові тільки це й треба було: він сам стрибнув чудовисько в горлянку і гострим мечем почав розбивати зсередини його ненаситну утробу.

Здохло чудовисько. Вибрався Геракл з його утроби, змив із себе морською водою огидний густий слиз і вирушив за обіцяною нагородою.

"Мертве чудовисько лежить на березі,— сказав Геракл Лаомедонтові.— Іди, подивися на нього, якщо хочеш. Де стоїть четвірка твоїх безсмертних коней?"

Засміявся троянський цар: "Навіщо тобі коні, Геракле? У тебе є корабель. От і пливи на ньому далі. Цих коней подарував мені сам Зевс, хіба добре дарувати подароване?

"Добре, - стримавши гнів, відповів Геракл, - корабель у мене справді є, і скоро я повернуся на ньому, щоб продовжити з тобою розмову про те, що можна називати добрим, а що поганим".

І знову пішов у море корабель Геракла. Шлях його лежав через вузьку протоку, що відокремлює Європу від Азії, через Геллеспонт у бурхливий Понт Евксинський.

Ця частина шляху Гераклу була добре знайома: він проходив тут разом із Ясоном на швидкохідному "Арго". Але тоді загибель улюбленця, юного Гіласа, змусила Геракла повернутися з півдороги назад до Мікени.

З сумом дивився Геракл на берег, де зник його молодий друг. А корабель, розтинаючи зелені хвилі, швидко мчав все далі і далі на схід.

Нарешті свіжий вітер Евксинського Понта, що невпинно наповнював вітрило, приніс корабель Геракла до гирла річки, що парувала. Це був Фермодонт. Звідси вже було рукою подати до столиці амазонок Феміскіри.

Ворота Феміскіри були зачинені, коли Геракл з невеликим загоном підійшов до міста. Охороняла ворота амазонка-вартова в шкіряному шоломі, короткому хітоні, з невеликим, схожим на місяць щитом у руках і сокирою з двома напівкруглими лезами.

"Навіщо прийшли ви, чужинці до наших країв? Що треба вам у царстві жінок-войовниць?" - Запитала вартова.

"Не з власної волі прийшов я сюди зі своїми друзями, - відповів їй Геракл. - Мене надіслав цар Мікен Еврісфей. Його дочка Адмета хоче володіти поясом вашої цариці. Якщо віддасть мені ваша цариця цей пояс, я відслужу їй будь-яку службу".

"Цариці буде про це повідомлено, - сказала стражниця, - чекайте".

Незабаром із міських воріт виступив загін вершниць. То була цариця Іполита зі своїм найближчим оточенням. «Це кому ж знадобився мій пояс? Чи не тобі, бородатий велетню? Навіщо він тобі, він же жіночий, та ще й замалий для тебе! Втім, якщо він тобі так потрібен, ти можеш отримати його, але тільки в бою. — запитала Іполита, звертаючись до Геракла. 

Не сказавши більше ні слова, Іполита розвернула коня і попрямувала до міста, за нею пішов і її озброєний загін. Тільки найближча подруга Іполити красуня Антіопа трохи забарилася: вона не могла відірвати погляду від статного супутника Геракла, афінського царевича Тесея.

Як невгамовна лісова пожежа спалахнула в серці Антіопи любов до Тесея. Вона знала, що амазонки непереможні, поки Іполита володіє заповітним поясом, знала, що бій із прибульцями неминучий і Тесей неминуче загине в цьому бою.

Пізньої ночі Антіопа пробралася до табору Геракла, тихо увійшла до намету Тесея і поклала до його ніг викрадений нею пояс Іполити.

А рано-вранці під стінами Феміскіри розгорівся бій. Як вихор налетіли амазонки на табір Геракла. Попереду була найшвидша з амазонок Аела. З нею і бився Геракл. Відбивши її натиск, він змусив її тікати і вразив мечем. Інша амазонка, Протоя, вразила сімох супутників Геракла, але й сама впала від руки сина Зевса. Тоді напали на Геракла одразу три амазонки, три чудові мисливці, яких сама Артеміда брала з собою на полювання — не було рівних їм у метанні списа. Відразу три списи полетіли до Геракла, але всі не потрапили в ціль.

Страх охопив амазонок. "Горе нам! Де ж твій пояс, Іполито!" - кричали вони.

Докори совісті стиснули серце Антіопи, що зрадила своїх подруг, але любов до Тесея перемогла в ній всі інші почуття.

З відчаєм у душі кинулася в саму гущу битви цариця Іполита. Вона знала, що її заповітний пояс у руках ворога. Вбив її Геракл своєю стрілою.

Побачивши загибель своєї цариці, амазонки кинулися тікати. Багато хто з них був взятий у полон, багато хто вбитий.

Полонянку Антіопу Геракл віддав Тесею. Тут і відкрилася причина такої легкої перемоги над амазонками. "Візьми, друже, пояс Іполити, - сказав Тесей Гераклу, - і скажи спасибі бранці моїй Антіопі". Нічого не відповів Геракл, бо було у перемозі над амазонками щось нечесне”.

У Мікенах Геракл віддав пояс Іполити Еврісфею, а той подарував його своїй дочці Адмете, але вона побоялася володіти ним. "Нехай цей божественний пояс повернеться богам", - вирішила Адмета і передала його в храм Гери як дар богині.

Не забув Геракл образи, завданої йому Лаомедонтом. Тепер, виконавши черговий наказ Еврисфея, Геракл вирішив, що настав час помститися троянському цареві за його віроломство. З невеликою дружиною він висадився на троянському березі. Після недовгої облоги впала горда Троя. Лаомедонт і його сини загинули, крім наймолодшого, на ім'я Подарк. "Я дарую життя останньому з роду троянських царів, - сказав Геракл, - але спочатку він має бути проданий, як раб". Коли Подарка виставили на продаж, його сестра Гесіона, врятована Гераклом від морського чудовиська, викупила брата, віддавши за нього позолочене покривало, яке прикрашало її голову. Так Подарк отримав ім'я Пріама, що означає "куплений". З волі долі він справді виявився останнім троянським царем.